Звернення до Президента України!
Я Маргарита Лисенко, прошу Вас, присвоїти звання "Героя України" (посмертно) солдату України. Відважному захиснику та мужньому патріоту, зовнішньому пілоту РУБпАК 109 ОБрТрО, військової частини А7037- ЛИСЕНКО ДМИТРУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ, 24.11.1991року народження.
Дмитро добровільно вступив до лав теріторіальної оборони 07 березня 2022 року. Він з мужністю та бездоганною витримкою боронив разом із побратимами цілісність нашої держави. А саме в напрямках: с.Рівнопіль, Приютне, Нескучне, Макарівка в районі Великої Новоселівки, с.Білий колодязь, Бочкове , Волохівка у Вовчанському районі. Лиман. с.Площанка, Макіївка у районі Кремінної. З 2023 по 2024 на напрямках: с.Новобахмутівка, Юріївка, Калинове, Очеретино, Архангельське, Новокалинове у Нью-Йоркському районі.
Загинув Лисенко Дмитро Олександрович 01 травня 2024 року від вибухової травми, під час виконання бойового завдання, біля села Катеринівка Краматорського району Донецької області. Дмитро відважно виконав свій обов'язок громадянина України. До останнього подиху він був вірним своїй державі, побратимам, рідним та друзям.
Постійно перебуваючи у зонах активних бойових дій, Дмитро показав свою майстерність та відчайдушність. Він казав "Що війну треба комусь воювати!". І він став саме тією людиною, про яку можна буде з гордістю розповісти дітям та іншим поколінням. Також він займав активну громадську позицію з 2014 року. Став головою ГО "Патріоти українського Донбасу", керівником ВГО "Солідарна молодь-Покровськ", балотувався до міської ради Покровська. У 2014му Дмитро займався волонтерською діяльністю,допомагаючи нашим хлопцям на передовій відстежувати ворога за допомогою дрона.
Мій чоловік пройшов не один важкий бій, я розповім вам про один з них...
В листопаді 2022 року, під с.Площанка в районі Кремінної, Дмитро з побратимами зайняли найближчу до ворога позицію. Навкруги була одна смерть... Укриття (окопи) залишені попередньою групою були невеличкі. Їх завдання полягало в тому, щоб утримати наступ до прибуття штурмової бригади. Хлопці були озброєні лише автоматами проти артирелерійної зброї ворога. Коли в штурмової бригади так і не вийшло прорватися до наших хлопців через щільний вогонь, Дмитро з побратимами зрозуміли, тепер все залежить від них самих! Рано вранці росіяни почали штурм. Був густий туман і вони хотіли обернути це собі на користь. Бій проходив на відкритій місцевості. Орки робили наступ вперед, обстрілюючи з усіх боків артилерією, мінометами. Наші відстрілювались, як могли. На останньому подиху, жаги до життя вони тримались і докладали всі зусилля, щоб не дати ворогу перемогу. В 5-ти з 10-ох (в тому числі у Дмитра) заклинило автомати. Але Дмитро не розгубився, він заряджав зброю тим, в кого вона працювала. В них вийшло! Вони відійшли. Нажаль останніми, та тільки втрьох... Їх врятували всього декілька секунд. Саме ті секунди,які завжди вирішують, або життя або смерть. Зайнявши позиції в посадці, разом із бригадою РВП, хлопці продовжували утримувати ворога на протязі наступної доби.
Я пишаюсь своїм чоловіком, він завжди був воїном, героєм та залишиться ним! Так, як і залишаться гарні спогади в наших серцях про нього! Таким буде знати його і наша маленька донечка. Дмитро віддав своє життя за нас з вами, за вільну Україну та мир! Віддав свої плани на майбутнє, котрі з часом стали мріями. Лисенко Дмитро Олександрович - справжній герой! Він заслуговує на найвищу державну нагороду - "Герой України"!
Низький уклінта шана Герою! Пам'ять про якого не згасне, як і наша віра в гарне майбутнє та перемогу!Слава Україні!