№22/229592-еп
Присвоїти звання Героя України (посмертно)
Автор (ініціатор): Яросевич Олег Іванович
Дата оприлюднення: 04 липня 2024
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України головному сержанту – Піхманцю Андрію Ігоровичу 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч А7091, який загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України
Піхманець Андрій народився 11 грудня 1993 року в селі Станькова Калуського району Івано-Франківської області.В 2015 році був призваний для проходження строкової служби в Державну спеціальну службу транспорту поблизу Маріуполя. На службі отримав звання молодшого сержанта.В листопаді 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Загинув 1 липня 2023 року отримавши вибухову травму з множиними осколковими порпненнями поблизу с.Невське, Луганської області
Андрій воював на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. На війні він зарекомендував себе, як чесний, скромний, відповідальний та справидливий воїн
"Як описав командир взводу,тво командира роти друг Аскольд: 'Головний сержант взводу, людина на яку можна було покластися, яка фактично виконувала обов’язки командира взоду, несучи на собі всю відповідальність і тяжість поставлених завдань. Я знаю він теж боявся, бо на війні бояться всі, але не зважаючи на це, був готовий виконувати і виконував все що йому доручали. Не знаю, які останні його думки були в момент смерті, але знаю, що там тоді було справжнє пекло, а він ішов в самий його центр, щоб зупинити ворога який пішов в наступ.'"
Військовий капелан з позивним “Кардинал” передавав Андрію машину на фронт. Згадує про нього: “Спокійний і добрий хлопець. Пізніше я познайомився з його побратимом, який був у лікарні важко поранений. Андрій був його командиром. Побратим розказав, що Андрій доправив його пораненого без свідомості з поля бою до точки евакуації.”
За проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість і рішучість при виконанні військового обов’язку в умовах пов’язаних з ризиком для життя під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони був нагороджений нагрудним знаком «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ»
Він був людиною для якої честь і гідність були не простогарні слова, а кредом його життя.
Просимо Вас розглянути петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України головному сержанту – Піхманцю Андрію Ігоровичу 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч А7091, який загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України
Піхманець Андрій народився 11 грудня 1993 року в селі Станькова Калуського району Івано-Франківської області.В 2015 році був призваний для проходження строкової служби в Державну спеціальну службу транспорту поблизу Маріуполя. На службі отримав звання молодшого сержанта.В листопаді 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Загинув 1 липня 2023 року отримавши вибухову травму з множиними осколковими порпненнями поблизу с.Невське, Луганської області
Андрій воював на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. На війні він зарекомендував себе, як чесний, скромний, відповідальний та справидливий воїн
"Як описав командир взводу,тво командира роти друг Аскольд: 'Головний сержант взводу, людина на яку можна було покластися, яка фактично виконувала обов’язки командира взоду, несучи на собі всю відповідальність і тяжість поставлених завдань. Я знаю він теж боявся, бо на війні бояться всі, але не зважаючи на це, був готовий виконувати і виконував все що йому доручали. Не знаю, які останні його думки були в момент смерті, але знаю, що там тоді було справжнє пекло, а він ішов в самий його центр, щоб зупинити ворога який пішов в наступ.'"
Військовий капелан з позивним “Кардинал” передавав Андрію машину на фронт. Згадує про нього: “Спокійний і добрий хлопець. Пізніше я познайомився з його побратимом, який був у лікарні важко поранений. Андрій був його командиром. Побратим розказав, що Андрій доправив його пораненого без свідомості з поля бою до точки евакуації.”
За проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість і рішучість при виконанні військового обов’язку в умовах пов’язаних з ризиком для життя під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони був нагороджений нагрудним знаком «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ»
Він був людиною для якої честь і гідність були не простогарні слова, а кредом його життя.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Пілюк Вікторія Тарасівна
04 жовтня 2024
2.
Чиркова Вікторія Сергіївна
04 жовтня 2024
3.
Бородай Антоніна Віталіївна
04 жовтня 2024
4.
Боцюра Олександра Володимирівна
04 жовтня 2024
5.
Рожко Дмитро Ігорович
04 жовтня 2024
6.
Мартиненко Марина Володимирівна
04 жовтня 2024
7.
Добощак Галина Григорівна
04 жовтня 2024
8.
Глухайкіна Альона Степанівна
04 жовтня 2024
9.
Лєвєн Лариса Борисівна
04 жовтня 2024
10.
Сокур Вікторія Валеріївна
04 жовтня 2024
11.
Чепак Ольга Семенівна
04 жовтня 2024
12.
Зейда Олександра Дмитрівна
04 жовтня 2024
13.
Дивнич Анна Костянтинівна
04 жовтня 2024
14.
Харитонова Анна Олександрівна
04 жовтня 2024
15.
Назаренко Володимир Олегович
04 жовтня 2024
16.
Бурко Наталія Богданівна
04 жовтня 2024
17.
Шуляк Сергій Васильович
04 жовтня 2024
18.
Кузьміна Олена Миколаївна
04 жовтня 2024
19.
Костюк Марта Зіновіївна
04 жовтня 2024
20.
Назаренко Олег Андрійович
04 жовтня 2024
21.
Денисенко Ганна Анатоліївна
04 жовтня 2024
22.
Боднарчук Ірина Миколаївна
04 жовтня 2024
23.
Терлецька Світлана Анатоліївна
04 жовтня 2024
24.
Можаєва Ольга Олександрівна
04 жовтня 2024
25.
Романець Уляна Романівна
04 жовтня 2024
26.
Голубець Марічка Сергіївна
04 жовтня 2024
27.
Хмельницька Наталія Іванівна
04 жовтня 2024
28.
Николайчук Мирослава Василівна
04 жовтня 2024
29.
Волинець Дмитро Анатолійович
04 жовтня 2024
30.
Ведмідь Наталія Олексіївна
04 жовтня 2024