Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку учаснику бойових дій молодшому сержанту Збройних Сил України Пономаренку Миколі Миколайовичу 19.12.1973 року народження жителю м. Носівка Чернігівської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення Микола не задумуючись змінив роботу слюсаря рухомого складу на залізниці на піксель. Спочатку була оборона рідного Чернігова, де за врятовані життя побратимів отримав звання старшого солдата. Далі кордони Чернігівщини, Бахмут, в лютому 2024р в складі сил та засобів ОТУ “Старобільськ” був залучений та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ на території України на Донбасі, виконував бойові завдання командира військової частини А7105.
Молодший сержант Микола Пономаренко, командир 2 відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти ВОС-100182А загинув 10 травня 2024р внаслідок скиду з дрону, бравши безпосередню участь у бойових діях.
Зі слів командирів та побратимів був відповідальним, мужнім, добросовісним, який знаючи всю тяжкість ситуації ніколи не підводив. Ризикуючи власним життям рятував життя побратимів. Останній вихід на завдання був під час його реабілітації після госпіталю, щоб змінити побратимів свого відділення на позиціях, а фактично віддавши за них своє життя.
Шановний Пане Президент, на думку побратимів, колег та рідних цей “толковий мужик” заслуговує на почесне звання Героя України (посмертно), так як був і є прикладом іншим для наслідування.