Пане Президенте!
Я, Солодковська Тетяна Миколаївна, дружина загиблого захисника України, звертаюсь до Вас та прошу присвоїти високе та почесне звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, мужньому воїну України, солдату військової частини А1788 БУРЦІ АРТЕМУ МИКОЛАЙОВИЧУ 29.06.1989 р.н.. Мій чоловік загинув під час виконання бойового завдання 20.10.2023 р. на Запорізькому напрямку у н.п. Вербове мужньо й відважно боронячи країну. Він виконав свій обов’язок громадянина України, поклавши своє життя заради майбутнього нашої держави, у яке він щиро вірив. Йому навіки тридцять чотири.
На початку російсько-української війни у 2014 Артем вступив до лав ЗСУ та став на захист нашої країни, а на початку повномасштабної війни пішов добровольцем служити у 8 полк спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича. Артем був у найгарячіших точках. За словами командирів та побратимів був відповідальним і мужнім воїном. Незважаючи на складність ситуації завжди посміхався та жартував. Ризикуючи своїм життям неодноразово підставляв своє плече допомоги побратимам.
За час перебування у зоні бойових дій був нагороджений кількома відзнаками: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністра оборони України «Хрест Доблесті», відзнакою Командувача Об’єднаних Сил «Козацький Хрест»; за високий рівень патріотизму, старанність, розумну ініціативу, вірність і відданість військовій присязі, самовідданій захист держави і українського народу, відмінне виконання службових обов'язків під час виконання бойового завдання та повсякденної діяльності в зоні проведення Операцій об'єднаних сил, нагороджений численними Грамотами та Подяками.
Ми пишаємося нашим Героєм, його незламністю, нескореністю, вважаємо, що він заслуговує на найвищу державну нагороду – Героя України (посмертно). Артем заслуговує найвищої шани та вдячності від людей. Він не просто мій чоловік, він гідний син України, її щит і меч, воїн, який знав, що таке совість, честь та принциповість. Він був із тих, кому є різниця… Разом із нашою родиною свого вірного сина втратила й Україна.
Я знаю, що Артем дуже хотів жити, мав безліч планів на майбутнє, хотів втілювати свої мрії. Він був найкращим сином для своїх батьків, хорошим та чуйним братом для своїх сестер та брата, люблячим батьком, коханим чоловіком, вірним другом, надійним побратимом. Життя Артема Бурки, його відданість військовій справі, українському народові, державі – це великий подвиг, про який людство повинно пам’ятати. Ця петиція – найменше, що можна зробити для вшанування пам’яті Артема Бурки.
Пане Президенте, від свого імені, імені всієї родини просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) солдату Бурці Артему Миколайовичу.
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!