Пане Президенте!
Я Слюсаренко Еліна Андріївна, донька полеглого воїна, солдата, АНДРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА СЛЮСАРЕНКА, водія 1-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 4-го батальйону оперативного призначення в/ч 3018, звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму татові, моєму захиснику.
Мій тато народився 8-го березня 1987 року, у місті Черкаси. Навчався в спеціалізованій школі № 17, яку закінчив у 2002 році.
З 1-го вересня 2002 року, по 30 червня 2005 року навчався у професійно-технічному училищі № 15, де здобув професію столяр, тесляр.
Мій тато працював будівельником,деякий час за кордоном, щоб допомагати своїй родині. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, повернувся до України, щоб стати на захист своєї держави.
31.01.2023 року на підставі Указу Президента України був призваний у Збройні Сили України. Військову присягу прийняв 14.04.2023 року у в/ч 3018.
Мій тато АНДРІЙ загинув 30 червня 2024 року під час виконання завдання в районі н.п. Спірне, Бахмутського району, Донецької області. Він був звичайною людиною без військової підготовки, людиною, яка не хотіла підвищень у званні. Він говорив: «Пішов захищати солдатом, солдатом і повернусь; захищати Батьківщину потрібно не за звання, а на совість».Причиною його загибелі стала вибухова травма внаслідок військових дій.
Без коханого чоловіка залишилася моя мама, я без люблячого тата , батьки без рідного сина.
Я ніколи не змирюся зі смертю своєї найближчої і найдорожчої людини. Прошу Вас, пане Президенте, відгукнутися на моє прохання. Мій Тато, СЛЮСАРЕНКО АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, віддав своє життя за нашу Батьківщину. Вшануйте його памʼять, не залишайтесь байдужим.
З повагою, донька полеглого воїна, Слюсаренко Еліна Андріївна та його дружина, батьки, рідні, близькі, знайомі.