Шановний пане Президенте!
Прошу вас розглянути петицію і присвоїти звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловіку, хороброму та відповідальному командиру стрілецького взводу Дубініну Ігорю Олександровичу (позивний «Борщ»), який народився 01.10.1979 року. У 2001 році закінчив з відзнакою Львівський національний університет імені І. Франка, економічний факультет, за спеціальністю «Інформаційні системи в менеджменті», а також військову кафедру за спеціальністю «Фінансове забезпечення» (ВОС 310100)
Отримавши 22.02.2024 року повістку, був мобілізований, без вагань вступив у лави Збройних Сил України, і з відзнакою за високі показники, старанність та наполегливість закінчив навчання на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу призваних до Збройних Сил України за загальною мобілізацією (ВОС 021000). Зі слів його одногрупників, він був глибоко порядною, розумною людиною, найкращим у групі по навчанню, готовим прийти на допомогу кожному у будь-який момент. Як дружина розумію, що всі ці слова сказано не безпідставно. До будь-якої справи підходив надзвичайно відповідально, вивчаючи питання не просто поверхнево, а глибоко і досконало. Прикладом є те, що протягом двох років, коли в країні був карантин, самотужки вивчив програмування. І зробив кілька успішних проектів. Але війна так і не дала себе повністю реалізувати у цій сфері.
Ігор ДУБІНІН був розумним, відповідальним, розсудливим, сміливим, завжди готовим прийти на допомогу. Люблячий чоловік, дбайливий батько, хороший син та брат, надійний друг. Душа компанії, з прекрасним почуттям гумору. Сумлінно, старанно та відважно виконував усі поставленні йому бойові завдання. Його словами перед розподілом були: «Ми повинні закінчити нарешті цю війну!»
Зі слів командирів проявив себе хоробро та мужньо, виконуючи складні бойові завдання на лінії зіткнення (Донецька область Покровський район). Загинув 18.06.2024 року, рятуючи життя пораненому бійцю, повернувшись за ним на лінію зіткнення. До сьогоднішнього дня вважається безвісті зниклим, це велика втрата для нашої дружньої родини і невимовний біль.
Він віддав найцінніше – своє життя, боронячи свободу та незалежність Батьківщини, до останнього подиху був вірним присязі. Справжній Офіцер.
Ми з донькою пишаємось його самовідданістю, хоробрістю та мужністю!
Слава герою! Слава Україні!