Шановний пане Президенте! Прошу присвоїти Воїну на Щиті Буряку Данилу Олексійовичу звання Героя України!
Розпочав свою боротьбу за незалежність України ще у 2014 році - спочатку служив в підрозділі ППО, згодом перевівся до складу 28 ОМБр, брав участь і відзначився в боях за Мар’їнку в 2015 році.
З першого дня повномасштабного вторгнення росіян вступив до лав добровольчого підрозділу, який згодом став кістяком 3 окремої штурмової бригади. Брав участь в обороні Києва, в боях поблизу населених пунктів Мощун та Горенка.
У березні 2022 року без зайвих роздумів і зволікань зголосився летіти в окупований Маріуполь, де провів тиждень, винахідливо та зухвало знищуючи озброєного всім можливим окупанта. Завдяки його відчайдушній сміливості і професійним навичкам бійці штурмових груп сил спротиву добиралися до укриттів після бойових виходів, не зазнаючи безповоротних втрат. Вогнем прикриваючи евакуацію важкопоранених, сам отримав важке ураження і був вивезений на безпечну територію.
Утім, щойно ставши на ноги, повернувся у військо уже в складі 3 штурмової бригади: спочатку тренував молодих воїнів, готував до майбутнього пекла Бахмуту, і взимку 2023 року став разом з ними на спротив потокам "вагнерів" біля Кліщіївки. Його знання, стратегічний талант та беззаперечне лідерство допомогли підрозділу стабілізувати лінію фронту на відведеному напрямку.
Згодом, у травневій наступальній кампанії вів у бій штурмові групи, коригуючи при цьому точність роботи суміжної артилерії. Безстрашно нищив ворога, позбавляючи сили окупантів можливостей до здійснення маневрів і показуючи натхненним молодим бійцям приклад мужності та героїзму. Неодноразово в наступальних боях полонив військовослужбовців російської армії. Брав участь у всіх штурмових операціях своєї роти з 06 травня по 24 липня 2023 року. Незмінно виконував роль командира штурмової групи. Всі його бойові виходи цього періоду завершувались не лише виконанням поставлених завдань, але й досягненням більших цілей, ніж було заплановано командуванням.
Загинув під Андріївкою, прикривши собою важкопораненого побратима.
Нація щоразу багато втрачає, коли йдуть такі воїни, як Данило Буряк. Своїми вчинками він довів, що гідний найвищого в Україні звання - Герой України. Тепер час Державі, за яку він боровся, зробити те, що належить.