Шановний Пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) Морозу Юрію Миколайовичу, захиснику України, воїну, який до останнього подиху боронив нашу Батьківщину та залишався вірним своїм побратимам.
Юрій народився 29 березня 1983 року у селі Олександрівка Білозерського району Херсонської області. Навчаючись в Університеті, здобув професію водія, як у батька. У період з 2002-2004 років служив в Одесі.
У квітні 2021 року підписав контракт на службу у Збройних силах України та розпочав служити у 57 бригаді імені Костянтина Гордієнка. Був мінометником 2-го мінометного взводу першої мінометної батареї, військової частини А4279.
Юрій був дуже життєрадісною, світлою, чесною та порядною людиною. Своїм родичам, друзям та побратимам, він запам’ятався найщирішим та найдобрішим, тим, хто приносить тільки радість та позитив.
Найбільшою цінністю для Юрія була родина, заради якої він жив і захищав Україну.
Був чудовим чоловіком та батьком, хотів гідно виховати свою донечку Валерію, а ще мріяв про сина.
В нього було дуже багато планів на майбутнє, він хотів започаткувати першу сімейну справу - відкрити ресторацію.
Під час виконання бойового завдання 18 травня 2024 року під Вовчанськом Чугуївського району Харківської області серце воїна навіки перестало битися.
Мінометник 2 мінометного взводу першої мінометної батареї, військової частини А4279, Мороз Юрій Миколайович, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, загинув, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Просимо усіх небайдужих підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно). Юрій стояв на захисті нашої держави та свободи, віддавши найцінніше - своє життя - за нас із вами, за вільну Україну та мир, світле майбутнє українців, віддав життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.
Низький уклін, вічна пам'ять та шана Герою!
Слава Україні!