Про присвоєння звання "Герой України" (посмертно) молодшому сержанту УЛЬМАНУ Кирилу В’ячеславовичу.

Молодший сержант УЛЬМАН Кирило В’ячеславович (псевдо «Німець») – справжній приклад генерації сучасної української інтелігенції та сержанта нової школи. Ставши на захист Батьківщини ще весною 2022 року, пройшов шлях від добровольця до головного сержанта роти. Брав участь у запеклих боях на найгарячіших напрямках фронту поблизу населених пунктів Бахмут та Авдіївка. Був найкращим побратимом, сином, братом, підприємцем, “не народженим для війни”, але народженим для битви, яка змінює хід історії. Завжди робив вибір боротися - і ми продовжимо його шлях.
На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в м. Дніпро, яке було створене ветеранами полку “Азов”. Там проходив навчання з базової загальновійськової підготовки, тактики та роботи диверсійно-розвідувальних груп.
У грудні 2022 року приєднався до лав 3 окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону. Зарекомендувавши себе вимогливим професіоналом, зміг легко завоювати авторитет серед особового складу і почав виконувати обов’язки командира відділення. Протягом наступних 11 місяців Кирило виконував бойові завдання в складі протитанкового батальйону на Бахмутському напрямку, за цей час встиг зарекомендувати себе як лідер та вмілий керівник, здатний ухвалювати зважені рішення в найбільш складних і стресових ситуаціях. Як головний сержант взводу, а згодом і роти - завжди перебував зі своїми бійцями, як під час роботи з позицій ПТРК, так і на піхотних позиціях при масованих штурмових діях ворога. Якою б складною не була ситуація - завжди зберігав холодний розум, вміло керував боєм безпосередньо на позиціях.
У лютому 2024 року Кирило взяв участь у важких боях на Авдіївському напрямку поблизу Авдіївського коксохімічного заводу. 13 лютого 2024 року його підрозділу була віддана команда висуватись в посадку біля Авдіївки задля недопущення прориву ворога до так званої «дороги життя», що сполучала сили оборони України з гарнізоном у місті Авдіївка. У нього не було вагань, він усвідомлював, що треба робити, розумів важливість даного завдання. Якісно організував оборону разом з бійцями суміжних підрозділів, їм вдалось закріпитись на потрібних рубежах, однак ворог зумів активно підтягнути значну кількість резервів, почались ближні стрілецькі бої. Кирило прийняв бій разом з особовим складом - спершу управляючи боєм, згодом особисто надавав допомогу пораненим та організував їх евакуацію, врятувавши 4 військовослужбовців. замінив одного з поранених на вогневій позиції. Працюював з ПКМ, прикриваючи один з флангів для запобігання фланговому маневру ворога. До останньої хвилини він вів прицільний вогонь, знищуючи та подавляючи противника. Загинув від кулі снайпера.
Зі слів побратимів, які були поруч в останньому бою Кирила, їх огортає гордість за пророблену важку і кровопролитну роботу. Ніхто більше не чув такого твердого і чіткого голосу в радіоефірі, не бачив такої відданості і концентрації на битві до останнього подиху. Завдання було виконано, ворог був стриманий, гарнізон сил оборони України зумів покинути н. п. Авдіївка та зайняти більш вигідний рубіж оборони, а підрозділ продовжив підготовку до нових запеклих боїв вже без свого головного сержанта.
Кирило з дружиною не встигли народити дітей, хоч дуже хотіли цього. Він не встиг передати всі найкращі свої якості у нащадках, але передав усім, хто його оточував як у цивільному житті, так і військовому, - любов до військової справи і захоплення нею. Його розуміння, жагу та бажання зробити все для Перемоги хотілося б нести далі.
Загибель Кирила стала мотивацією! Вона не злякала його бійців, не викликала бажання сховатися, не змусила втратити віру у спільну справу - вона спонукає взяти до рук зброю, опанувати її та безжально стирати ворога з лиця землі. А ще - збільшити залученість людей у війну. Так йдуть герої, лишаючи після себе пам’ять, ідеї, справи та натхнення.
Пане Президент від імені рідних, побратимів та великої частини військової спільноти, клопочемо з приводу підтримки петиції та присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту УЛЬМАНУ Кирили В’ячеславовичу, другу Німцю.
Слава Україні! Слава Нації!