Прошу Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Ярмішку Мирославу Андрійовичу, 25.09.2000 р. н., позивний «ОКСІ», ОШБ НПУ «Лють» (штурмовий полк «Сафарі»), котрий до останнього подиху тримав оборону, захищаючи свою Батьківщину і своїх бойових побратимів.

Прошу Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Ярмішку Мирославу Андрійовичу, 25.09.2000 р. н., позивний «ОКСІ», ОШБ НПУ «Лють» (штурмовий полк «Сафарі»), котрий до останнього подиху тримав оборону, захищаючи свою Батьківщину і своїх бойових побратимів.
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини Ярмішку Мирославу Андрійовичу, 25.09.2000 р. н., (позивний «ОКСІ»), інспектору взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк «Сафарі») Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»
У 2021 році Ярмішко Мирослав закінчив Національну академію внутрішніх справ та почав працювати слідчим Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області.
З перших днів створення ДПОП «Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» поліцейський долучився до її лав та боронив країну в складі одного з полків цього підрозділу, а саме полку «Сафарі». Брав участь у багатьох битвах, отримав поранення, але швидко повернувся в стрій та продовжив нищити ворога.
12 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області було отримано наказ евакуювати з позицій поранених побратимів. Унаслідок ворожого артилерійського й мінометного обстрілу Мирослав Ярмішко отримав поранення, несумісне з життям. Він віддав своє безцінне життя за свободу й незалежність України, майбутнє дітей, їх спокій та вільне життя в Україні. До останнього подиху був вірним присязі, захищаючи побратимів і свою країну.
За словами побратимів, Мирослав був майстерним і мужнім воїном, користувався повагою та авторитетом, його енергія та завзятість заряджали та гуртували колектив. Був позитивний та завжди посміхався в найкритичніших ситуаціях.
Смерть Мирослава Ярмішка стала величезною трагедією для родини та в цілому. У нього залишилась мати, батько й старший брат. Тепер ми несемо важкий тягар втрати сина й брата. Його втрата назавжди змінила наше життя, залишивши рану в серцях, яку неможливо загоїти.
Разом ми можемо надати посмертне визнання Мирославу Ярмішку й довести, що його життя та самопожертва не були марними, а стали вагомим унеском у нашу перемогу. Ми віримо, що наші спільні зусилля допоможуть вшанувати пам'ять та визнати його як справжнього Героя України. Нехай наші голоси об’єднаються, аби виявити повагу й велику подяку за його жертовну службу й мужність.
Уклін і шана Герою. Вічна пам’ять. Слава Україні! Героям Слава!