Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо «Присвоєння почесного звання Героя України» (посмертно) моєму братові, хороброму і відважному захиснику нашої Батьківщини, старшому стрілець-оператору 4 штурмового батальйону 5-тої окремої штурмової Київської бригади, військової частини А4010, молодшому сержанту САЄНКУ ВАЛЕНТИНУ ГРИГОРОВИЧУ 21.08.1981 р.н., який народився в м. Лубни Полтавської області. За фахом був економістом.
Валентин був призваний на військову службу 19 квітня 2022 року. Вступивши до лав ЗСУ, він майже півтора року був комірником у складі 5 ОШБр, забезпечуючи частину зброєю. Він сумлінно і з великою відповідальністю виконував свої службові обов'язки.
Після важких штурмів на околицях Бахмуту посів посаду старшого стрілець – оператора 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 10 штурмової роти 4 штурмового батальйону в/ч А4010.
Валентин брав активну участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в районах здійснення зазначених заходів на території Київської, Донецької областей.
Так 30.12.2023 року на території Донецької області поблизу села Іванівське загинув під час виконання бойового розпорядження на полі бою внаслідок мінометного обстрілу від численних поранень, несумісних з життям.
Валентин гідно виконував свій обов'язок, до останнього свого подиху залишався вірним присязі, беручи участь у обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації. Перебуваючи в зоні бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко. Він не встиг отримати навіть статусу УБД, не гнався за нагородами, а відважно захищав свою Батьківщину. Валентин віддав найдорожче що в нього було - ЖИТТЯ. Його вислів був таким: «Нагороди нас ще доженуть, коли буде перемога!» Він був найкращим сином, братом та другом. Однокласники, сусіди, друзі Валентина пам’ятають його як надзвичайно чуйну й добру людину. Він завжди відгукувався на будь-які прохання, вмів співчувати й завжди приходив на допомогу в біді. Був чуттєвим і романтичним, писав вірші. Любив Україну, своє місто Лубни, дім. Тому, без вагань рушив захищати від російської навали навесні 2022 року, так, як колись його батько боронив Україну від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Саєнко Валентин Григорович справжній герой нашої України, який заслуговує на найвищу державну нагороду ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно).
Вічна пам'ять та шана Героям України!!!
Слава Україні!!!