Шановний пане Президент! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) Хороброму, незламному захиснику нашої Батьківщини. Військовослужбовцю Національної Гвардії України Лосю Миколі Олеговичу!

Присвоєння звання Героя України.
(Посмертно)
Пане Президент!
Прошу присвоїти звання ГЕРОЙ України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, воїну, гранатометнику 1-шої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» Лосю Миколі Олеговичу (позивний Каспер)
(19.12.1996р.н.)

Лось Микола Олегович народився в м. Вишгород, що на Київщині.
Микола був єдиною дитиною в сім'ї, надією і опорою для батьків.
Ходив до місцевого дитячого садочка, закінчив Вишгородську спеціалізовану школу Сузір'я,
де здобув середній рівень освіти.
Після школи здобував освіту у Київському Індустріальному коледжі
за фахом - Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва та здобув кваліфікацію електромеханік.
Після закінчення коледжу, вступив до Відокремленого структурного підрозділу "Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури", де здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти бакалавр, спеціальність Будівництво та цивільна інженерія, освітня програма Тепло газопостачання і вентиляція, професійна кваліфікація інженер-будівельник.
Одразу Микола пішов здобувати і ступінь Магістра за тією самою спеціальністю, в тому ж університеті, яку здобув у 2020 році.

Микола мав значні успіхи і у спорті. Він був одним з лідерів академії футбольного клубу "Діназ", де грав з самого дитинства. Також, йому легко давались інші командні й не тільки види спорту, де він також проявляв себе як сильний та розумний спортсмен. Це і волейбол і баскетбол, настільний теніс, тощо.

Під час заочного навчання в університеті Микола відслужив строкову службу в 2017-2018 роках в лавах Національної Гвардії України.

Після закінчення навчання та служби в армії Микола довгий час був працівником однієї з найбільших українських компаній - Нова Пошта, де з часом вже займав керівну посаду.
Він був позитивною, надзвичайно доброю людиною, компанійський, завжди знаходив спільну мову з людьми.
Гарний господар, чуйний та люблячий син та онук.
Микола притягував до себе людей як магніт, зачаровував їх своєю посмішкою та відчуттям гумору.

18 березня 2022 року Лось Микола Олегович вступив до лав Національної Гвардії України, задля захисту Батьківщини від навали окупанта.

Безпосередньо та безумовно виконував бойові завдання за наказом командування. Він виконував бойові завдання на Харківському та Луганському напрямках. Ціною власного життя евакуювував, чим самим, врешті, врятував не один десяток життів його побратимів.

Микола був чудовим другом та побратимом, люблячим чоловіком для своєї майбутньої дружини, чудовим чуйним сином, братом та найкращим другом.

11 липня 2024 року при виконанні бойового завдання проти військ окупанта, неподалік с. Стельмахівка, Луганської області, одержав важке поранення, після чого життя Мужнього Воїна, Лося Миколи Олеговича, на превеликий жаль, обірвалося...

Зі слів побратимів, Микола завжди був сміливим та впевненим у своїх діях. Завжди готовий допомогти, якою б ціною це не було для нього. Не зважаючи на складність ситуації завжди посміхався та жартував.
Він був гарною людиною, але війна страшна річ, вона не вибирає.

Одне з перших своїх фото у військовій формі в соцмережі Микола підписав словами українського поета Василя Еллана-Блакитного:
"Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі"...
І віддав свій останній подих Україні..

ВІЧНА ШАНА ТА ПАМЯТЬ ГЕРОЮ.
ГЕРОЮ України.

Пане Президенте, від імені батьків, дружини, рідних, друзів та побратимів просимо підтримати петицію про присвоєння почесного звання Герою України (посмертно) Лосю Миколі Олеговичу (позивний Каспер).

Який віддав своє безцінне життя за незалежність та суверенітет нашої держави, за Український народ в цілому .

Його мужність та відданість назавжди в наших серцях!

Уклін та шана! Герої не вмирають! СЛАВА УКРАЇНІ!