Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Швець Віталію Федоровичу

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю водію 2 -го відділення зенітно ракетного взводу першого мотопіхотного батальйону частини А 1302 93 бригади «Холодний ЯР» Швецю Віталію Федоровичу (позивний Терен), моєму старшому братові.
​Віталій Швець народився 19 серпня 1981 року в м. Марганець Нікопольського району Дніпропетровської області. Перебуваючи на позиції 0 з побратимами отримав поранення, після чого отримав медичну допомогу, але травми були серйозними, він сказав –«йди без мене» і потім чекав на пекучому сонці змирившись зі своїм станом і розуміючи що це кінець. Віталій був віруючою людиною, він вірив у те що робить все правильно захищаючи свою домівку на донецькому напрямку, хоча під цей час його рідний дім потерпав від постійних обстрілів. Загинув від ворожого дрона 5 липня 2024 року біля населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу державу. Віталій став на оборону України 24 лютого 2022 року після нічної зміни на шахті 3\5 Марганецького гірничо збагачувального комбінату відразу прибув до територіального центру та вже о 18 00 24 лютого 2022 року прямував до військової часини А 1302 . Виконував обов'язки водія 2 -го відділення зенітно ракетного взводу першого мотопіхотного батальйону частини А 1302. Приймав участь у відбитті штурму групи ДРГ на військову частину. З лютого 2022 року приймав участь у бойових діях під містом Торстянець Охтирського району Сумської області. Потім вони з побратимами захищали та відбивали від ворога Харківську область Барвінківський район с. Комишуваха, з літа 2023 перебував у м. Бахмут Донецької області, після н.п. Кліщіївка Безвідмовно виконував завдання, які йому ставило командування. Весь час перебував на передових позиціях, вивозив особовий склад на позиції, евакуйовував поранених та загиблих побратимів, ходив на позиції та захищав небо за допомогою ПЗРК. Ніколи не жалівся, а мужньо виконував бойові задачі допомагаючи побратимам так як людей завжди мало , а йти потрібно. Заслужив повагу та авторитет серед своїх побратимів, хлопці повернулись за ним на позицію, щоб рідні змогли з честю поховати полеглого героя який до самого кінця мужньо боронив свою домівку. Перебував у званні солдат.
​За відмінну службу та безвідмовне виконання своїх обов'язків Віталій має нагороду : орден “За мужність” III ступеня Указом Президента України від 16 серпня 2023 року № 489.
​05 липня 2024 року , вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, загинув під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій (населений пунк Кліщіївка Бахмутський район Донецької області). Отриманні поранення виявилися несумісними з життям. У загиблого залишилися мама Валентина Іллівна, сестра Юлія та племінник (хрещеник)Давид. Власної сім'ї і діток він не мав і вже не матиме.​
​Я та вся моя родина пишаємося моїм братом. Він був, є і назавжди буде для нас Героєм. Прошу Вас, щоб і Ви від імені держави Україна, за яку він загинув, визнали це на офіційному рівні.
​Уклін та шана загиблому воїну!