Шановне панство, прошу підписати петицію та прийняти її відповідним наказом президента на присвоєння Героя України (посмертно) моєму землякові Фалько Сергію Петровичу.
Сергій народився 3 грудня 1976 року у Боровій, Ізюмського району Харківської області.
Сергій мобілізувався до лав ЗСУ 1 вересня 2023 року і самовіддано захищав Батьківщину у складі 93-тьої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». На початку липня переніс контузію, але повернувся на поле бою, щоб продовжувати боронити рідну землю від окупантів. Він щиро вірив у перемогу України і понад усе мріяв після війни повернутися з родиною до рідного мирного селища, до власного будинку, до своєї роботи і господарства.
Мав неабияку повагу до себе у побратимів. Частково через вік, частково через вміння навчити інших військовій витримці та мудростей життя. Тому йому так і надали позивний Петрович. Завжди був самодостатнім та відкритим у цивільному житті, таким лишався і у статусі військового: самодостатність, мінімалізм, скромність, турбота, відповідальність, цілеспрямованість.
Солдат Сергій Фалько загинув в бою за Україну, її свободу і незалежність, в ході виконання бойового завдання поблизу села Андріївка Бахмутського району Донецької області. На цьому напрямку стримання та відбиття ворога прослужив від початку свого бойового призначення. Під час ворожого артилерійського обстрілу він рятував побратима, допомагаючи вибратись із обстріляного авто, але сам отримав поранення несумісні з життям. Героїчний вчинок заради порятунку життів побратимів, який для нього, на жаль, став фатальним.
До останнього подиху він був відданий військовій присязі на вірність українському народу.
Рідні, друзі, знайомі назавжди запам’ятають його як дуже порядну і щиру людину, надійного друга, готового завжди прийти на допомогу, хорошого господаря і відповідального професіонала, турботливого, люблячого чоловіка і батька. Він був опорою для своєї сім’ї, душею компанії серед друзів, вірним сином своєї Батьківщини і справжнім захисником для усіх нас.
«Ваш чоловік був справжнім Героєм і загинув як Герой, - написали побратими Сергія його дружині. – Пробачте, що не вберегли…»
Сергію Петровичу навіки 47…
На нього чекали найрідніші: кохана дружина, з якою вони мали цього року святкувати Срібне весілля, 9-річний син, донька, маленька онучка, яку він не встиг навіть потримати на руках, батьки, брат.
Вічна слава Герою, який віддав своє життя за життя своїх товаришів, за нашу з вами свободу!