Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту , хороброму та вірному своїй країні , бійцю Процько Олександру Миколайовичу, який народився 29.06.1975 року в селі Володькова Дівиця , проживав у місті Ніжин. Його військовий шлях почався ще з початку війни у 2014 році . Він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , на території Луганської та Донецької областях ( в таких населених пунктах як Рубіжне , Сєвєродонецьк, Лисичанськ , Новоайдар, Райгородка , Трехизбенка , Весела Гора , Христово , Олександрівка , Георгієвка , Лутугіно, Щастя) . Неодноразово залучався до виконання деверсійно-розвідувальних завдань. Після демобілізації неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні , так і закордоном , де здобував неабиякий успіх . З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста . Одним із перших з побратимами відбивав наступ на Ніжин , завдяки чому в місті продовжується життя . Далі захист Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима. Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!