Присвоєння звання Героя України (посмертно) Дземуху Олександру Петровичу, майстру-сержанту, сержанту матеріального забезпечення 3-ї роти оперативного призначення на (бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3028 Національної гвардії України

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно), моєму чоловіку, відважному захиснику нашої Батьківщини, ветерану військової служби, майстру-сержанту, сержанту матеріального забезпечення 3-ї роти оперативного призначення на (бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3028 Національної гвардії України Дземуху Олександру Петровичу, уродженцю Вінницької області, Вінницького району, селище Стрижавка, 18.08.1979 року народження.

Олександр віддав 25 років військовій справі. Був ветераном військової служби та учасником бойових дій. У 1997 році був призваний на військову службу Вінницьким РВК. За покликом серця з 1999 року служив у військовій частині №3028-14 штурмова бригада НГУ «Червона калина». Успішно пройшов командно-штабні навчання в ході спільних американсько-українських тренувань «Fearless Guardian-2015». Мав низку почесних грамот і відзнак, нагороджений медаллю «Патріот Вітчизни» від громадської організації «Побратими України». Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У 2014-му вирушив у зону АТО на Донеччину. Одним із перших зустрів ворога на сході – блискуча спецоперація зі звільнення Харківської ОДА. Бій під Семенівкою, який став першим великим боєм під час АТО. Успішний бій за Слов’янськ. Забезпечував відведення українських військ з Дебальцевого котла. Брав участь у боях за Ізюм на Харківщині. З першого дня повномасштабного вторгнення у складі 2-го батальйону «Фенікс» Олександр Дземух одним із перших зупиняв колону ворожої техніки на Київщині, йдучи назустріч ворогу. Звільняв Бучу, Ірпінь, Бузову, Бородянку, Макарів, Пилиповичі, Ворзель, Мотижин та Житомирську трасу.

2 лютого 2023 року ворог обстріляв позиції біля Спірного Донецької області, де знаходився Олександр Дземух. На жаль, вийти з-під обстрілів йому не вдалося.

Дивлячись смерті в очі, знаючи, що віддасть життя, Олександр виконав свій обов’язок заради нас, нашої безпеки та майбутнього нашої країни.

Досвідчені гвардійці - це «кістяк» штурмової бригади. Злагодженість підрозділу завжди залежала від старшини. Олександр Петрович був патріотом своєї держави, бездоганно виконував свої обов’язки. Мав авторитет серед побратимів. Строковики без бойового досвіду, яких застала війна повністю покладались на нього, їм було легше адаптуватись до ситуації. До останнього подиху був вірний присязі та піклувався про підлеглих. Кожен, хто знав особисто Олександра Петровича - знає, яким він був порядним, чесним, завжди з відкритою душею ЛЮДИНА. Патріот, який щиро любив свою Україну та віддав за неї саме дороге - своє життя, хоч понад усе його любив. Його сини завжди брали приклад з тата, знають, що батько – Герой! Але найкраще, коли вони будуть бачити приклад, як держава не забуває своїх захисників.

Пане Президенте! Від імені дружини, яка втратила найкращого чоловіка, батька моїх дітей та матері Дземуха Олександра Петровича, яка виховала мужнього, справедливого, чесного та відданого сина України, родини, друзів, побратимів просимо кожного вшанувати пам’ять, підписавши петицію на присвоєння почесного звання Герой України (посмертно).

Ми повинні пам’ятати про неймовірно високу ціну свободи, та про тих, хто до останнього її виборював. Його подвиг написаний кров’ю в історії нашої країни.

Світла та Вічна пам'ять Герою, який боронив українське майбутнє!
Слава Героям! Слава Україні!