Про присвоєння звання Героя України (посмертно) головному сержанту, командиру відділення 5-тої окремої штурмової Київської бригади Іванюку Ігорю Вячеславовичу (06.10.1971 — 28.12.2023)

Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому батьку, головному сержанту, командиру відділення 5-тої окремої штурмової Київської бригади Іванюку Ігорю Вячеславовичу «Майор» (06.10.1971 — 28.12.2023).
Ігор Іванюк народився 06.10.1971 в місті Дубно, Рівненської області і з перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України став на захист Батьківщини.
Захищаючи рідну землю, на Бахмутському напрямку героїчно загинув 28.12.2023 року під час виконання свого військового обов’язку, захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави. На війні з 28 лютого 2022 року. Пішов добровольцем спочатку в батальйон «Свобода» Київської Тероборони, а потім у 5-ту окрему штурмову Київську бригаду. Від’їжджаючи, він казав: «Якщо вистоїть Київ – буде Україна!». Він був справжнім патріотом, який не шкодував свого життя заради миру і свободи для майбутніх поколінь українців.
Брав активну участь у «Помаранчевій Революції» (2004 р.) та «Революції Гідності» (2014 р.), волонтерив, допомагав усім, хто тоді потребував допомоги. Завжди відстоював права людини та громадянина, боровся за Незалежність України.
До повномасштабного вторгнення наш батько був приватним підприємцем, громадським діячем, депутатом Жовківської районної ради від ВО «Свобода» (2010-2015рр.), а потім Дублянської міської ради від ВО «Свобода» (2015-2020 рр.), а також керівником Дублянської міської організації ВО «Свобода» з 2013 року. В лавах ВО «Свободи» з 2008 року.
Він був організатором багатьох заходів з відновлення національної пам’яті та вшанування героїв минулого, він став Героєм сучасності.
Його побратими та друзі завжди говорили: «Він був непересічною людиною, він був душею організації, натхненником і локомотивом. Енергійний, сповнений ідей та планів. Він був справжнім патріотом і борцем. Завжди реальними діями показував як треба захищати Україну». Перебуваючи у зоні активних бойових дій, він неодноразово виявляв надзвичайну мужність, самовідданість і непохитність. Він завжди був опорою для своїх побратимів, підтримуючи їх та надихаючи на боротьбу.
Мій батько завжди був позитивною людиною і говорив нам «Все буде добре!», навіть коли знаходився у зоні бойових дій.
За своє життя та службу він заслужив на визнання та шану всієї нації. Удома у нього залишилися рідні, друзі, дружина, діти та онуки. Ми назавжди збережемо пам’ять про його подвиги та героїзм.
Шановний пане Президенте, від усієї родини, близьких, друзів та побратимів Ігоря, просимо Вас підтримати цю петицію та присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно). Це найменше, що ми можемо зробити для вшанування його пам'яті та відданості Україні.
Вічна пам'ять Герою. Уклін та шана.
Слава Україні! Героям Слава!