Присвоєння звання Героя України (посмертно) Степовенку Андрію Сергійовичу.

Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму синові, хороброму захиснику нашої Батьківщини, стрільцю-снайперу 58-ої бригади, стрільцю-санітару 1-ого стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 1-ої стрілецької роти, 1-ого стрілецького батальйону військової частини А1367, солдату Степовенку Андрію Сергійовичу.
Андрій народився 21 жовтня 1992 року в місті Києві. Навчався в школі №60 Солом’янського району, де здобув повну загальну середню освіту та вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу, де отримав диплом «кваліфікованого робітника».
Особливістю характеру Андрія була невпинна активність, принциповість та справедливість.
На початку повномасштабного вторгнення, Андрій не мав досвіду військової служби, проте, коли почалась війна, не сказавши рідним та близьким людям ні слова, приєднався до лав Збройних Сил України (добровольцем) 01 червня 2023 року.
Андрій віддано та відважно виконував свій обов’язок громадянина України. Командири дивувалися його сміливості та безстрашності.
У період служби, в одному населеному пункті Андрій разом з побратимом вичислили стару нечисть, який здавав позиції українських військових та розташування військової техніки ЗСУ.
Перебуваючи завжди в найзапекліших зонах активних бойових дій, розташованих на нульовій лінії фронту, він ніколи не скаржився, що йому важко, а навпаки старався всіх підтримати, переконуючи, що все буде добре. Хто його знав говорив: «Такі люди як він зустрічаються вкрай рідко».
01 травня 2024 року Андрій отримав безтермінове посвідчення учасника бойових дій, яким йому за життя ні разу не вдалось скористатися.
До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. З честю та гідністю Андрій разом з побратимами боронив цілісність нашої держави біля населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області. Проте 28 травня ворожий дрон збив з ніг нашого Героя, але й тут він смерті не підкорився та зі всіх сил боровся за власне життя.
На жаль, 06 червня 2024 сердечко мого сина-Героя Степовенка Андрія Сергійовича зупинилося від дуже тяжких отриманих травм.
Я пишаюсь своїм сином, його брати та сестри своїм братом, а його 6-річна донечка своїм батьком. БАТЬКОМ з великої літери. Мій син, Андрій, усе віддав за нас з Вами, за вільну Україну та мир. Віддав найдорожче – своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.
Степовенко Андрій Сергійович справжній герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду «Герой України (посмертно)». Уклін та шана Герою. Вічна пам’ять.
Слава Україні! Героям Слава!

З повагою
Мати Шадура Зоя Андріївна
Батько Шадура Ігор Миколайович