Присвоєння звання Героя України нескореному сотенному УПА Мирославу Симчичу.

Президенту України Порошенко П.О.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Високоповажний Петре Олексійовичу, починаючи з 1996 року багато відомих в Україні та за її межами державних і громадсько-політичнитх діячів зверталися до президентів України щодо присвоєння звання Героя України нескореному сотенному УПА Мирославу Симчичу. На це звернення позитивно не відреагували. Але це було до Революції Гідності.
Впевнений, що Ви, Петре Олексійовичу, будучи досвідченим політиком, усвідомлюєте: найвища державна нагорода потрібна не так М.Симчичу, якому пішов 95-й рік, а народу України, для якого цей герой є взірцем — яскравим прикладом мужності і незламності , на який будуть рівнятися нові молоді покоління нашої Батьківщини.
13 лютого 2015 року у вітчизняному парламенті - вищому законодавчому органі країни за надання звання Героя України проголосували 234 народні депутати. Це дає Вам незаперечну юридичну і достеменну патріотичну підставу для відзначення великого українця.
Двадцятирічним юнаком, закінчивши старшинську школу Української Повстанської Армії, вояк Симчич ( псевдо“Кривоніс”) протягом шести років захищав рідну землю від німецько-фашистських та московських окупантів. Провів 40 переможних боїв. Найуспішніший бій Симчича -”Кривоноса” був біля містечка Космач, на Івано-Франківщині. Сотня УПА розгромила полк НКВД під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора Дергачова, який перед тим керував операцією-геноцидом - виселенням кримських татар з Криму Цей бій, в якому був знищений генерал Дергачов і більше 400 енкаведистів, досі вивчають в Західних і Американських військових академіях як свідчення неперевершеної партизанської тактики.
Тридцять два з половиною роки перебував в московських катівнях наш співвітчизник, захисник рідної землі - після того, як його, важко пораненого, схопили енкаведисти. В сталінських і брежнєвських концтаборах за мужню і чесну поставу пана Мирослава любили товариші по боротьбі, для ув’язнених він був моральною підтримкою, і навіть табірна адміністрація була змушена ставилася до нього з повагою.
Коли майже після 33-річної каторги його, фізично ослабленого, але нескореного духовно, запитували, чи має “якісь претензії до радянської влади”, славний вояк “Кривоніс” з притаманним йому гумором сказав: ”Поверніть автомат, пістолет і дві гранати, які вдалося вам забрати у мене, раненого, непритомного, під час арешту.”
У жорстоких тривалих двобоях нагородою для Мирослава Симчича була воля народу, якого він безмежно любив. І за цю любов до Бога і України, як вчить Четверта Божа Заповідь, Господь віддячив - подарував йому таке довге життя.
Пане Перзиденте, я вірю, що воїстину жива легенда, нескорений сотенний “Кривоніс”, який по праву уже є народним героєм, обов’язково, рано чи пізно, буде відзначений і званням Героя України. Та буде справедливо, якщо це станеться при його житті.
Своїм позитивним рішенням Ви, Петре Олексійовичу, виконаєте обов’язок головного очільника держави і придбаєте собі багато нових прихильників серед справжніх патріотів України.
З любов’ю во Христі Капелан Львівського Краєвого Братства вояків УПА священик Михайло Нискогуз