Шановний пане Президенте!
В цей непростий для кожного українця час прошу Вас, як дружина, мати двох неповнолітніх донечок, які залишились сиротами, присвоїти звання Герой України (посмертно) справжньому патріоту, сміливому і мужньому воїну-захиснику, стрільцю – помічнику гранатометника 68 – ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша (в.ч. А 4056) Ящуку Олександру Андрійовичу, 20.01.1982 р.н., жителю Тернопільщини (с. Романове Село Байковецької ОТГ), його відвага та самопожертва мають бути відзначені на найвищому рівні, аби пам'ять про нього завжди жила в серцях українців.Він свідомо повернувся на початку повномасштабного вторгнення країни агресора (рф) з-за кордону і добровільно пішов захищати Україну кожного з нас, свою рідну землю і сім’ю від окупантів.
Життя Олександра було нелегким, він тяжко працював з юних років, хотів бути самостійним та хоч якось допомогти своєму дідусеві та бабусі, які його виростили справжнім патріотом, гідним сином України. "Вони мої батьки" – говорив він, за це їм низький уклін.
Проходив службу більше року, брав участь в запеклих боях на Донеччині, внаслідок чого отримав контузію декілька разів, а потім – на Луганщині, де і загинув при виконанні бойового завдання 18.10.2023р. внаслідок важких травм нижніх кінцівок в районі населеного пункту Райгородка Сватівського району Луганської області.
Командування високо цінувало знання, хоробрість та вміння Олександра, за що нагородило його Нагрудним знаком II ступеня «Хрест Воїна – Єгеря».
Вірив і говорив: «Нас всіх чекає світле майбутнє», – за це і боровся до останнього подиху.
Ми повинні пам’ятати про неймовірно високу ціну свободи та про тих, хто до останнього її виборював. Його подвиг написаний кров’ю в історії нашої країни.
Світла та Вічна пам'ять всім Героям, які боронили українське майбутнє!
Слава Героям! Слава Україні!