Петиція про присвоєння звання Героя України солдату СІТАКУ Євгенію Анатолійовичу (посмертно)

Шановний пане Президенте, звертається до Вас командир зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 58 окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського - підполковник ІГНАТЬЄВ Микола Вячеславович.
Прошу Вас, розглянути петицію про присвоєння звання «Герой України» солдату СІТАКУ Євгенію Анатолійовичу (посмертно) за проявлену мужність, відвагу та готовність до самопожертви заради порятунку життів побратимів та всього народу України.
Солдат СІТАК Євгеній Анатолійович, 9 березня 2022 року ДОБРОВІЛЬНО поступив на військову службу маючи на руках «білий квиток», причиною видачі якого, була серйозна операція на серці. Маючи велику тягу до справедливості та бажання захищати Батьківщину, Євгеній вирішив стати на захист України не дивлячись на свій незадовільний стан здоров’я.
Бойовий шлях військовослужбовця розпочався з найгарячіших населених пунктів Донецької області, а саме: с. Берхівка, с. Бахмутське, Бахмутського району та м. Бахмут. В вищезазначених населених пунктах Євгеній виконував бойові задачі з дорученим йому переносним зенітно-ракетним комплексом типу «СТІНГЕР» та кулеметом типу «ПКМ», там же ним були отримані перші дві контузії, від медичного лікування військовослужбовець відмовився, мотивуючи тим, що його допомога вкрай потрібна його бойовим побратимам. Не дивлячись на наслідки отриманих контузій, солдат СІТАК Євгеній Анатолійович продовжив виконувати бойові завдання в складі свого підрозділу. У тяжкі для підрозділу часи, після виснажних боїв, коли бойовий дух особового складу підрозділу зводився до мінімуму, Євгеній майстерно піднімав бойовий дух побратимам, що і сприяло успішному виконанню бойових завдань за призначенням.
В кінці липня 2022 року, стрілецька рота від зенітного-ракетно артилерійського дивізіону 58 окремої мотопіхотної бригади отримала наказ на закріплення нині окуповані позиції, між населеними пунктами Стряпівка - Володимирівка, Донецької області. За день на дорученій ділянці місцевості військовослужбовці відбивали по декілька «мʼясних штурмів» ворога.
25 липня 2022 року відбивши перший ворожий штурм, без можливості перевести дух, окупанти почали щільний артилерійський та мінометний обстріл позицій стрілецької роти, у результаті якого побратими солдата СІТАКА Євгенія Анатолійовича отримали тяжкі контузії, доповісти про складені обставини не було змоги так як зв'язок з управлінням стрілецької роти був подавлений РЕБ – противника. Оскільки Євгеній був людиною незламної волі, він самостійно продовжив відбивати зі свого кулемету черговий штурм позицій піхотою противника. Коли до їх позиції почав наближатися ворожий танк, стало зрозуміло, що сили не рівні і щоб утримати позиції та виконати бойове завдання необхідні протитанкові засоби яких на той час в них не було або необхідно було задіяти артилерійський вогонь своєї артилерії. Сповістити про наближення танку до інших позицій - виявилось неможливо, тоді Євгенієм було прийнято рішення висунутися пішки під шквальним артилерійським вогнем противника, до управління стрілецької роти, щоб запросити артилерійський вогонь на враження ворожого танку та доповісти про необхідність евакуації травмованих. Слідуючи по маршруту руху Євгеній виявив лежачого поблизу дороги тяжко пораненого побратима та вирішив винести його на собі, скоротивши шлях через мінні поля так як часу на порятунок побратима та здійснення доповіді про події майже не було. В результаті чого Євгеній евакуював тяжко пораненого побратима, якого він передав медичному евакуаційному відділенню, життя військовослужбовця було врятоване. Передавши необхідні координати своєму командуванню, ворожий танк було виведено з ладу вогнем суміжного артилерійського підрозділу, піхота противника в паніці покинула поле бою. Сам Євгеній отримавши контузію відмовився від евакуації та з посиленням повернувся на бойові позиції свого підрозділу, евакуювавши звідти п’ятнадцять травмованих військовослужбовців продовжив виконувати бойові завдання.
20 жовтня 2022 року, солдатом СІТАКОМ Євгенієм Анатолійовичем, в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу позицій було повторно отримане уламкове поранення лівого стегна, та правого колінного суглобу. Після проходження реабілітації військовослужбовець повернувся до свого підрозділу де і продовжив стримував натиск ворога. Не дивлячись на щоденні болі в області ніг, він сумлінно виконував свій службовий обовʼязок зі словами: «Поболить і пройде, головне Перемога!»
З кінця вересня 2023 року, виконував завдання з протиповітряної оборони на Вугледарському напрямку.
Так, 25 липня 2024 року, солдат СІТАК Євгеній Анатолійович під час ворожого артилерійського обстрілу розташування вогневої групи протиповітряної оборони в яку він входив, військовослужбовець перебував на бойовому чергуванні та особисто виявив і знищив зі свого кулемету FPV-дрон-камікадзе противника котрий здійснював бойовий захід на враження самохідної артилерійської установки. В результаті ворожого обстрілу військовослужбовцю уламком від ворожого снаряду було відсічено праву нижню кінцівку ноги. Був евакуйований у стабілізаційний пункт, по дорозі до шпиталю у вкрай важкому стані переніс клінічну смерть але був тимчасово реанімований лікарями. Нажаль, від тяжких отриманих травм та великої крововтрати, організм солдата СІТАКА Євгенія Анатолійовича не витримав, смерть військовослужбовця наступила 27.07.2024 року . Останнім повідомленням солдата Сітака Євгенія Анатолійовича своїй дружині було: «За те, ми врятували САУ».

За виявлену особисту Мужність та Героїзм, сталеву Витримку, порятунок Життів побратимів та збереження військової техніки, прошу подати до нагороди СІТАКА Євгенія Анатолійовича (посмертно).
Слава Україні!
підполковник ІГНАТЬЄВ Микола Вячеславович.