№22/232214-еп

Шановний пане президент Володимир Олександрович, прошу присвоїти звання почесного Героя України (посмертно) моєму чоловікові Хомику Віталію Михайловичу (позивний «Боксер») 29.07.1998р.н. , солдату Збройних Сил України, 117 окремої механізованої бригади.

Автор (ініціатор): Хомик Ольга Михайлівна
Дата оприлюднення: 15 серпня 2024
Шановний пане президент Володимир Олександрович, прошу присвоїти звання почесного Героя України (посмертно) моєму чоловікові Хомику Віталію Михайловичу (позивний «Боксер») 29.07.1998р.н. , солдату Збройних Сил України, 117 окремої механізованої бригади.
Хомик Віталій Михайлович, народився 29.07.1998року в селі Зубів Міст, Львівського району, Кам‘янка - Бузька отг.
В багатодітній сім’ї,рано осиротів, в 7 років померла його мама. В 2004 році почав навчатись у ЗОШ 1-2 ступенів с. Зубів Міст. У 2013 році після закінчення 9-го класу, Віталій вступив в ВПУ71, м. Кам’янка - Бузька, за спеціальністю «тракторист машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник, водій автотранспортних засобів». У 2016 році закінчив навчання, після чого пішов працювати на підприємство ПП «Львів-ПАК», пізніше працював у агропромисловій компанії «Контінентал Фермерз Груп».
У 2019році Віталій створив сім’ю, мав плани на життя, мріяв про велике майбутнє. У 2020 році у подружжя народилася бажана донечка Іринка, але щасття в сім’ї було не довгим. Всі плани на життя зруйнувала війна.
В січні 2023 року був призваний до лав ЗСУ, пройшов 3-х місячне навчання, після чого був відправлений в зону бойових дій на Запорізький напрямок. Виконував бойові завдання на посаді «Командир транспортного відділення Зенітної Ракетно-Артилерійської Батареї».
У вересні 2023 року Віталій на 10 днів приїхав у відпустку. Він завжди був веселий, усміхнений, щирий, життєрадісний, сповнений планами на майбутнє. Після закінчення відпустки, повернувся на службу. У зв‘язку з важкою ситуацією на цьому напрямку хлопцям був потрібний автомобіль, спільними зусиллями небайдужих людей вдалося придбати авто. 6 листопада 2023 року Віталій приїхав додому по автомобль і це була його остання зустріч з сім’єю і рідними. Ця зустріч була дуже важкою, ніби відчувалося що більше не зустрінемось.
5 січня 2024 року, в той день, коли ми готувалися до другого святого вечора, Віталій з побратимами готувався до свого останнього бою. Їхнє БМП яке їхало на чергове завдання було підбите ворожою ракетою. Всі хто був в ньому загинули.
Загинув Віталій 06.01.2024 року в населеному пункті Роботине, Оріхівський район, Запорізької області.
Поховали героя за місяць після загибелі в рідному селі Зубів Міст, з усіма військовими почестями. У спомин про загиблого встановлено меморіальну дошку на Алеї Героїв у місті Кам’янка - Бузька.
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся наших сердець.
Віталій Хомик був щирим, небайдужим, веселим, чесним, готовим підтримати у будь якій ситуації, він був готовий любити увесь світ.
Навіть погода у дні поховання зустрічала Героя дощем...плакало небо....
Він загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок на передовій.
Рідна українська земля прийняла його у свої обійми, щоб навіки зберегти пам’ять про гідного сина.

А він лежав...
Він не хотів собі тієї слави.
Вже дух його у небесах витав,
А тіло на колінах зустрічали...
А він лежав - красивий, молодий
Герой! Якому б жити ще і жити...
Для нього відгримів останній бій,
Він їде до домівки, щоб спочити...
Живий ланцюг і прапорів стіна,
В останню путь героя проводжають.
Будь проклята росія і війна!
Війна, де хлопці молоді вмирають!
Осиротіла ще одна сім'я,
Війна забрала сина України.
Плита холодна, фото та ім'я -
Це все, що залишились у родини...
Сьогодні в Україні всюди плач,
На цвинтарях щодня ростуть могили.
Солдатські сльози і слова -" Пробач...
Ми помстимося тим, що тебе вбили! "
Заплаче небо і дощем впаде
На землю, що героя прихистила.
Він вже додому більше не прийде,
Бо замість ніг тепер у нього крила...
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Трипуз Дарія Олександрівна
06 листопада 2024
2.
Сахник Тетяна Олександрівна
06 листопада 2024
3.
Михайлець Ольга Павлівна
06 листопада 2024
4.
Магда Надія Ігорівна
06 листопада 2024
5.
Телюк Ірина Василівна
06 листопада 2024
6.
Шапошник Інна Миколаївна
06 листопада 2024
7.
Сівак Оксана Романівна
06 листопада 2024
8.
Коржук Оксана Сергіївна
06 листопада 2024
9.
Найдьонова Анастасія Євгенівна
06 листопада 2024
10.
Муляр Софія Андріївна
06 листопада 2024
11.
Слон Юлія Олегівна
06 листопада 2024
12.
Задворна Тетяна Михайлівна
06 листопада 2024
13.
Новосьолова Ганна Юріївна
05 листопада 2024
14.
Плоха Валентина Василівна
05 листопада 2024
15.
Махоніна Лариса Іванівна
05 листопада 2024
16.
Прокопчук Ольга Ярославівна
05 листопада 2024
17.
Прокопчук Марія Зеновіївна
05 листопада 2024
18.
Фарбітна Ніна Петрівна
05 листопада 2024
19.
Тихонова Людмила Володимирівна
05 листопада 2024
20.
Сорочан Наталія Сергіївна
05 листопада 2024
21.
Гнєзділова Ольга Олександрівна
05 листопада 2024
22.
Смертюк Леся Михайлівна
05 листопада 2024
23.
Белясник Олег Михайлович
05 листопада 2024
24.
Кузьмінчук Галина Василівна
05 листопада 2024
25.
Ткачук Зоя Людвігівна
05 листопада 2024
26.
Фокіна Людмила Ігорівна
05 листопада 2024
27.
Головацька Марія Костянтинівна
05 листопада 2024
28.
Шевченко Катерина Валеріївна
04 листопада 2024
29.
Куксова Марина Михайлівна
04 листопада 2024
30.
Смородіна Альона Анатоліївна
04 листопада 2024
2243
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 9 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.