Народився Сергій у багатодітній сім'ї в селі Новокостянтинів Хмельницької області. Батьки Володимир Анатолійович та Марія Володимирівна виховували своїх дітей у повазі до старших та любові до праці. Сергій, на жаль, не встиг одружитися та народити своїх дітей, але він з любов'ю та теплотою ставився до своїх племінників. У Сергія, як і в кожного українця, були плани на майбутнє, але війна зіпсувала ці плани. Зі словами "Я не маленький, щоб ховатися за мамину спідницю, я маю захищати своїх батьків, своїх сестер та своїх племінників" Сергій разом зі своїм братом Юрієм Володимировичем пішли до військкомату. І в день народження Сергія, 18 червня 2022 року, з речами Сергій та його брат Юрій були у розподільчому центрі. Пройшовши навчання, разом із побратимами та своїм братом воювали на східному фронті у складі 59-ї ОМПБр. Був відзначений нагородами. Невдовзі з родини пішов на захист України брат Андрій Володимирович, і коли в листопаді Андрій зник безвісти, брати допомагали в пошуках, і жоден з них не підписав документи, щоб списатися. У лютому 2024 року, виконуючи завдання у населеному пункті Авдіївка, Сергій отримав поранення. Йому вдалося самотужки вийти з того пекла, потім госпіталі, операції, реабілітація. Сергій чекав, коли йому стане краще, щоб повернутися назад, адже не хотів залишати свого брата Юрія. І в той роковий день для родини, 31 липня 2024 року, Сергію зателефонував побратим і повідомив, що його брат Юрій загинув, виконуючи бойове завдання в захисті України. Серце 33-річного Сергія від такої звістки не витримало. Лікарі не змогли його врятувати, серце зупинилося назавжди.
Сергій помер 31 липня 2024 року.
З Сергієм прощались, як з Героєм України!
Уклін та шана Герою. Вічна пам’ять. Слава Україні!