Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, стрільцю-помічнику гранатометника 3 механізованого віділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Ушкевичу Андрію Володимировичу (19.06.1986 р.)
Перед тим, як піти в ЗСУ, у лютому-березні Андрій возив волонтерську допомогу на Житомирщину та Київщину. Їздив по дорогах, куди цілився ворожий танк. На зворотнім шляху додому на Тернопільщину вивозив людей у безпечні регіони. Коли ворог відступив з півночі України, Андрій приєднався до військового підрозділу брата - Ушкевича Сергія, щоб бути з ним пліч-о-пліч. Разом брати брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Жив цікавим і насиченим життям. Повсякчас готовий прийти на поміч, підставити плече, взяти відповідальність на себе. Був шляхетним, порядним, розсудливим, небайдужим і понад усе прагнув справедливості. Патріот ще з поколінь, сміливець, волелюб і відчайдух. Він ніколи не шукав легких шляхів. Завше перший там, де найважче. Ризикував і не мав страху. Хай за що б не брався, доводив до кінця. Навіть, якщо це було на межі можливостей. Андрій відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.
Під час військової служби отримав два бойові поранення-контузії. Мав часткову втрату слуху, але продовжував воювати у лавах Збройних Сил України!
Андрій Ушкевич загинув 3 листопада 2022 року від отриманих вибухових поранень, несумісних з життям, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Сватівського району Луганської області. Йому було 36 років.
Я пишаюсь своїм чоловіком, а доньки – своїм батьком-Героєм. Батьком з великої літери. Андрій усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій. Він не вважав себе героєм, але загинув як Герой, поклавши своє життя на вівтар української незалежності. Вічна Тобі памʼять і шана, кращий з кращих, наш Воїне ГЕРОЮ!!!
Ушкевич Андрій Володимирович - Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!