Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Ушкевичу Сергію Володимировичу-стрільцю-снайперу військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка.

Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, стрільцю-снайперу військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Ушкевичу Сергію Володимировичу.
Мимоволі згадуються слова пісні січових стрільців «а був той хлопець молодий, його лишень кохати…». Бо ж Сергію всього лиш 27 років. Загинув в бою 17 липня 2022 року, не даючи клятому ворогу просунутись на Харків. Бій прийняв, перебуваючи на позиції, і не дав кроку назад перед страхом смерті.
Мужньо брав участь в боях за Бучу, Ірпінь, Стоянку, Капітанівку, Ворзель, Житомирську трасу у складі 354-го полку «Десна». Побратими розповідають, що навіть мав бути нагороджений відзнакою «За мужність», але відмовився. Зі скромності вважав, що ще не час, бо так мало служив у лавах Збройних сил України.
Сергій народився 17 березня 1995 року. Вчився в Озернянській школі. Старші люди ніжно згадують про нього: «золота дитина». Йому навіть побратими дали військове псевдо Золотий. Вірний, веселий друг, душа компанії! Брат, побратим! Син! Щира, добра посмішка завжди. Після боїв на Київщині став військовим інструктором зі стрілецької справи у 169 Навчальному Центрі «Десна» ім. князя Ярослава Мудрого. А згодом тримав рубежі на Харківському напрямку у складі 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка разом із рідним братом Ушкевичем Андрієм Володимировичем. Наші воїни-титани мужньо захищали Україну до останнього подиху!
Сергій від малечку любив спорт і танцювальне мистецтво. Займався брейк-дансом. Після 9-го класу навчався в Дубенському фаховому коледжі культури і мистецтв на спеціальності хореографія. Потім продовжив навчання у Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв. Став еквілібристом. Працював у столичній цирковій групі. Зі своїм творчим колективом їздив з виступами у Хорватію, Словенію, Туреччину. Сергій дуже вихований, і не тільки у звичайній поведінці. Культуру свого тіла теж доводив до ідеалу. З кінця минулого року хлопець готувався чемпіонату міста Києва з боді-білдингу…
Війна… Він не злякався. Відразу став на захист України проти російського окупанта з мордору. Додому рідним говорив: «Не приїду, бо йду на тренування. Не переживайте, я в спортзал». Сергій ще й гарно малював. Вдосконалював свій талант художника у Тернополі, коли був школярем. Залишив про себе пам’ять у малюнках для озернянської малечі. Саме він розмалював кілька дитячих павільйонів в Озернянському дитсадку…
Пам’ять про Сергія Ушкевича вічна! Він – приклад козацької мужності і героїзму. Тепер серед небесного воїнства. Серед побратимів, що віддали життя за Україну. Серед ангелів-захисників Українського народу. Позивний Золотий…
Ми ніколи не забудемо, що ціна за свободу-смерть найкращих синів України!