Присвоєння Левчик Дмитру Юрійовичу звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президенте, прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Захиснику України, справжньому воїну та патріоту, моєму чоловіку, командиру міномета, головному сержанту (в/ч А 7014)
ЛЕВЧИК ДМИТРУ ЮРІЙОВИЧУ (позивний «Лева»), котрий народився 1 лютого 1989 року в місті Здолбунів Рівненської області. Дмитро став на захист своєї держави ще з 2014 року, пройшовши такі гарячі точки, як Дебальцеве Донецької області, де йому дивом вдалось вижити, приймав участь в АТО, отримав поранення за період проходження служби в АТО.
В період повномасштабного вторгнення російською федерацією Дмитро мобілізувався 02.03.2022 року та проходив військову перепідготовку у місті Яворів. Зарекомендував себе як зразковий та вмілий військовослужбовець. Дмитро виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині. Неодноразово в період великої війни отримував поранення, але знову повертався до лав і ставав на захист України. За словами бойових товаришів був мужнім, надійним, вірив у близьку Перемогу над загарбниками. Завжди був готовий прикрити своїх побратимів від ворожих куль, поділитися останнім, не шкодуючи себе. Люто ненавидів ворогів і не знав страху перед ними. Виконуючи бойові завдання завжди йшов попереду. За час служби проявив себе як відповідальний воїн і справжній побратим, готовий прийти на допомогу.
Не шкодуючи власного життя він безстрашно брав участь у бойових діях, демонструючи високу майстерність, відвагу та самопожертву, перебуваючи весь час на першій лінії оборони. Дмитро ніколи не скаржився, що йому було важко,навпаки переконував усіх, що все буде добре і скоро настане наша Перемога. Його вчинки свідчать про справжній патріотизм.
За період служби в ЗСУ мій чоловік неодноразово був відзначений нагородами та нагрудними знаками, в тому числі від Міністра оборони України.

Загинув Дмитро 5 червня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Невське Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу противником, отримавши поранення несумісні з життям. Мій чоловік до останнього подиху був відданий побратимам та українському народу. Він, маючи ще багато нездійснених мрій та планів, віддав найцінніше - своє життя за нас з вами, за вільну Україну та мир, за те, щоб ми могли мати спокійне життя.
У загиблого воїна залишилася дружина, батьки, сестра та рідні.
Пане Президенте, від імені себе, від імені рідних, друзів, побратимів прошу Вас підтримати петицію та присвоїти найвище звання нашої держави Героя України (посмертно) моєму чоловіку Левчику Дмитру Юрійовичу. Я вважаю, що він справжній Герой, який заслуговує на отримання найвищої державної нагороди.

Вічна пам'ять і шана всім,хто віддав своє життя за Україну!!!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!