Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президенте!

Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому товаришу – сержанту, водію відділення тяги військової частини А-3488 окремого штурмового батальйону "АЙДАР " Гегешко Артему Валерійовичу "Гец" (25.12.1991 — 02.07.2024).

Артем Гегешко народився 25.12.1991 року у селі Валерʼянівка, Волноваського району, Донецької області. У березні 2020 року підписав контракт із ЗСУ та добровільно став на захист своєї Батьківщини, зокрема своєї рідної Донеччини, від Російської Федерації.

Гранітне, Старогнатівка, Анадоль, Розівка, Вугледар, Бахмут (серпень 2022-ого до останнього свого подиху) – населені пункти, де захищав свою рідну Землю у складі героїчного батальйону "АЙДАР" наш товариш Воїн Артем Гегешко.

Внаслідок попадання ворожого дрона по бойовому автомобілю, героїчно загинув біля населеного пункту Іванівське, бахмутський фронт, 02.07.2024 року під час виконання бойового завдання.

"Треба їхати – їду", – слова, які Артем все говорив. Не важливо, чи доставити снаряди на позиції, чи відвезти побратимів на бойові, чи вивезти 300-их чи 200-их побратимів… Дорога, якою їздив Артем на позиції – дорога життя, яка постійно прострілюється градами, танками, ворожими fpv-дронами.

Він був справжнім патріотом, відповідальним та надійним. Він був тим, хто не шкодував свого життя заради миру та свободи, заради майбутніх поколінь українців. Нема нікого, хто би сказав щось погане про Артема.

"Енергійний, рішучий, сповнений ідей та планів. Він був справжнім патріотом, воїном та борцем. Завжди своїми діями показував, як треба захищати Україну. Перебуваючи у зоні активних бойових дій, він неодноразово виявляв надзвичайну мужність, самовідданість, непохитність. Він завжди був опорою для хлопців" – так згадують Артема його побратими.

"Саме завдяки таким воїнам тримається фронт і тримається Україна", – так казав командир батальйону про Артема Гегешка, коли нагороджував його Подякою.

Артем Гегешко нагороджений почесним нагрудним знаком "Золотий Хрест" від Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.04.2023.

Артем рано залишився без батька. Пішов на підробітки до місцевого фермера у поле, аби підтримувати маму. Мама Артема залишилася на окупованій території у рідному селі Валерʼянівка.

Без чоловіка залишилася дружина, з якою вони прожили разом лише один рік.

За своє життя та службу Артем Гегешко заслужив на визнання та шану усієї нації. Ми назавжди збережемо пам’ять про його подвиги та героїзм.

Шановний пане Президенте, від імені сім’ї, близьких, друзів та побратимів Артема, просимо Вас підтримати цю петицію та присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно). Це найменше, що ми можемо зробити для вшанування його пам'яті за відданість Україні.

Вічна пам'ять Герою. Уклін та шана.
Слава Україні! Героям Слава!