Присвоєння звання «Герой України» (посмертно) капітану Сил спеціальних операцій командиру групи спеціального призначення Слободяну Сергію Віталійовичу, який трагічно загинув під час виконання бойового завдання

Слободян Сергій Віталійович
Сергій Слободян народився 22 березня 1988 року у селищі Ярмолинці, Хмельницької області. Батьки виховували двох дітей, мав ще молодшу сестру. З 1994 по 2005 рік навчався в ЗОШ І-ІІІ ступенів селища Ярмолинці. Паралельно навчався в Ярмолинецькому технологічному ліцеї який закінчив в 2005 році.
З юних років Сергій вирішив своє життя поєднати з військовою справою.
Сергій обрав справу непросту, але до якої відчував покликання. Юнак вступив у Військово-інженерний інститут у м. Кам’янці-Подільському.

Після випуску з вишу став рятувальником, приєднавшись як піротехнік до команди фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій, тоді це ще було Міністерство з надзвичайних ситуацій. Згодом вирішив доєднатися до лав українського війська, служив у 3 окремій танковій Залізній бригаді. Завжди прагнув бути там, де він був би максимально корисним та ефективним. Так Сергій став спецпризначенцем. На фронті від самого початку російського наступу на Україну у 2014 році, тоді це був Луганський напрямок. Був активним учасником бойових дій, брав участь у розмінуванні на Харківщині ще до повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Де і що – про це не говорив, просто робив свою справу.
З початку повномаштабного вторгнення 24 лютого 2022 року захищав Україну на фронті. Київщина, м. Ірпінь. Донецький напрямок, Бахмут, Часів Яр, Харківський. Брав участь у визволенні м. Ізюм та інших важливих операціях. Командир групи. У своїй справі - фахівець найвищого рівня, капітан Сергій Слободян удостоєний багатьох орденів, медалей та відзнак. А саме:
Орденом Богдана Хмельницького ІІІ СТУПЕНЯ 6 липня 2022 року наказ 471
Орденом Богдана Хмельницького ІІ СТУПЕНЯ 28 вересня 2022 року наказ 674
Почесним нагрудним знаком ІДУ НА ВИ IV Ступеня 03, червня 2020 року
Нагрудним знаком Почесна відзнака командира військової частини А 1788 (посмертно) 13.07. 2024р
Та іншими нагородами…
Проходив військові навчання за кордоном, у Словаччині.
Однак де б не був, тримав зв'язок з рідними – батьком, сестрою. Сергій душа компанії його дуже любили поважали друзі та близькі.

12 липня увечері Сергій мав коротку розмову із сестрою. Спокійний голос, звичне «у мене все гаразд».

У ніч проти 13 липня мужній воїн загинув на фронті. Йому назавжди залишиться 36…
Місцем останнього спочинку полеглого захисника стала Алея Слави на військовому кладовищі в м. Хмельницькому. Вічна та світла пам'ять Герою!

У Сергія залишилися батько, сестра, родина.
Він є прикладом відданості рідній країні, невимовної мужності, сталевої стійкості, який неодноразово рятував побратимів, ризикуючи власним життям…
Вічна памʼять! Вічна слава!