Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України - хороброму захиснику нашої Батьківщини, старшому солдату взводу розвідки спеціального призначення полку «Азов» Гергелюку Миколі Миколайовичу!

Шановний Пане Президенте!

Я, мама, прошу розглянути петицію моєму синочку про присвоєння почесного звання «Герой України»(посмертно) - старшому солдату, навіднику групи спеціального призначення (вогневої підтримки) взводу розвідки спеціального призначення 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України Гергелюку Миколі Миколайовичу, 19.12.1998р.н.
Микола народився 19 грудня 1998 року у селі Поліське Березнівського району. Зростав спокійним, веселим, розумним та працьовитим хлопцем.
З 2005 року по 2016 рік навчався у Поліській загальноосвітній школі І- ІІІ ступенів Березнівського району Рівненської області. У школі Микола був здібним учнем, брав активну участь у спортивних змаганнях з волейболу і футболу, цінував дружбу та завжди відгукувався на прохання про допомогу.
Після закінчення школи навчався у Рівненському вищому професійному училищі № 1, у якому у 2018 році здобув професію «Опоряджувальник будівельний».
В мирному житті Микола був життєрадісною людиною. Для нас батьків був єдиним, люблячим і турботливим сином, який завжди нам у всьому допомагав. Микола будував життєві плани, реалізовував мрії. Він так багато хотів ще зробити в цьому житті… Не встиг... бо клята війна забрала його.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся в Україну із-за кордону, залишивши роботу і 18 травня 2022 року став на захист рідної країни від рашиських загарбників.
У лавах сил оборони успішно проходив усі навчання, бойову підготовку і за свої військові досягнення у вересні 2023 року долучився до бригади спеціального призначення «Азов».
Щоразу, під час нетривалих відпусток, я благала синочка залишитися вдома, на що він відповідав, що має бути там зі своїми побратимами, які про нього згадують кожен день. Їм його дуже не вистачає. Для побратимів він був прикладом та стимулом завжди іти в бій та не боятися.
Микола був справжній патріот України, сильний, відважний та хоробрий воїн, який попри небезпеку завжди впевнено та професійно виконував бойові завдання.
26 липня 2024 року старший солдат взводу розвідки спеціального призначення помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І.Мечникова від тяжкого поранення, отриманого 19 липня від ворожого мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Моєму синочку тепер назавжди буде 25 років. Для всіх нас, рідних, він завжди залишатиметься Героєм, який заслуговує на найвищу нагороду — Герой України.

Усі близькі та кохана дівчина Миколи, з якою мали одружитися, пишаються, вклоняються йому кожен день, вдячні за відвагу і мужність, яку він проявляв кожен день. Ми не маємо права забувати його слова « Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій».

Прошу присвоїти моєму синочку Гергелюку Миколі Миколайовичу, 19.12.1998 року народження найвище почесне звання Держави Герой України (посмертно).

Уклін та шана Герою! Уклін та шана всім Героям на щиті! Вічна пам'ять! Слава Україні!