№22/233670-еп
Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно)
Автор (ініціатор): Собко Максим Ігорович
Дата оприлюднення: 09 вересня 2024
Вельмишановний пане Президенте!
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мельник Наталія Михайлівна
22 листопада 2024
2.
Кривець Анастасія Анатоліївна
22 листопада 2024
3.
Неділько Оксана Петрівна
22 листопада 2024
4.
Крилова Наталя Олександрівна
22 листопада 2024
5.
Космакова Людмила Антонівна
22 листопада 2024
6.
Дернова Жанна Василівна
22 листопада 2024
7.
Топільницька Іванна Петрівна
22 листопада 2024
8.
Коломоєць Ірина Іванівна
22 листопада 2024
9.
Лемешко Людмила Сергіївна
22 листопада 2024
10.
Котенко Олександра Василівна
22 листопада 2024
11.
Гриценко Тетяна Олексіївна
22 листопада 2024
12.
Старосільський Микола Іванович
22 листопада 2024
13.
Охим Вікторія Рудольфівна
22 листопада 2024
14.
Кривошапка Оксана Олександрівна
22 листопада 2024
15.
Роговець Наталія Анатоліївна
21 листопада 2024
16.
Старосільська Валентина Миколаївна
21 листопада 2024
17.
Солопчук Анастасія Олегівна
21 листопада 2024
18.
Совєтова Олена Володимирівна
21 листопада 2024
19.
Мазалова Лариса Яківна
21 листопада 2024
20.
Мазуркевич Марія Анатоліївна
21 листопада 2024
21.
Максим'як Оксана Тарасівна
21 листопада 2024
22.
Іванова Ганна Володимирівна
21 листопада 2024
23.
Жигунова Анастасія Євгеніївна
21 листопада 2024
24.
Черепова Леся Юріївна
21 листопада 2024
25.
Етнарович Інна Леонідівна
21 листопада 2024
26.
Іванчук Марина Сергіївна
21 листопада 2024
27.
Голованенко Любов Петрівна
21 листопада 2024
28.
Міщенко Ірина Костянтинівна
21 листопада 2024
29.
Платонова Ірина Василівна
21 листопада 2024
30.
Марков Юрій Іванович
21 листопада 2024
5855
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 18 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.