№22/233670-еп
Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно)
Автор (ініціатор): Собко Максим Ігорович
Дата оприлюднення: 09 вересня 2024
Вельмишановний пане Президенте!
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Вішняков Станіслав Ігоревич
10 жовтня 2024
2.
Сенчина Алла Леонідівна
10 жовтня 2024
3.
Романович Іона Миколаївна
10 жовтня 2024
4.
Табачук Ольга Іванівна
10 жовтня 2024
5.
Піндюр Наталія Віталіївна
10 жовтня 2024
6.
Чабан Олександра Миколаївна
10 жовтня 2024
7.
Ірич Світлана Геннадіївна
10 жовтня 2024
8.
Вавуліна Марина Ігорівна
10 жовтня 2024
9.
Межевська Галина Володимирівна
10 жовтня 2024
10.
Кравчук Лідія Михайлівна
10 жовтня 2024
11.
Паркулаб Ірина Романівна
10 жовтня 2024
12.
Кірієнко Наталія Федорівна
10 жовтня 2024
13.
Гордєєва Валентина Олексіївна
10 жовтня 2024
14.
Сісецька Світлана Анатоліївна
10 жовтня 2024
15.
Лозицька Ольга Петрівна
10 жовтня 2024
16.
Кузьмич Анна Анатоліївна
10 жовтня 2024
17.
Пятецька Наталія Володимирівна
10 жовтня 2024
18.
Діденко Вероніка Владиславівна
10 жовтня 2024
19.
Ковнацький Денис Олександрович
10 жовтня 2024
20.
Пацюк Анастасія Валеріївна
10 жовтня 2024
21.
Мельниченко Вікторія Олександрівна
10 жовтня 2024
22.
Рибій Дар'я Петрівна
10 жовтня 2024
23.
Душенківська Юлія Володимирівна
10 жовтня 2024
24.
Поплавська Людмила Романівна
10 жовтня 2024
25.
Драчук Ольга Анатоліївна
10 жовтня 2024
26.
Ткачук Зоя Людвігівна
10 жовтня 2024
27.
Коваленко Тетяна Павлівна
10 жовтня 2024
28.
Усовік Яна Миколаївна
10 жовтня 2024
29.
Дерев'янчук Тетяна Іванівна
10 жовтня 2024
30.
Литовченко Наталія Андріівна
10 жовтня 2024
3797
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 60 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.