№22/233670-еп
Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно)
Автор (ініціатор): Собко Максим Ігорович
Дата оприлюднення: 09 вересня 2024
Вельмишановний пане Президенте!
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гладка Оксана Василівна
09 грудня 2024
2.
Чернишенко Вікторія Анатоліївна
09 грудня 2024
3.
Біла Наталія Анатоліївна
09 грудня 2024
4.
Бабакова Анастасія Сергіївна
09 грудня 2024
5.
Чорна Карина Валеріївна
09 грудня 2024
6.
Сич Наталія Леонідівна
09 грудня 2024
7.
Сільчак Ірина Станіславівна
09 грудня 2024
8.
Мусіяка Наталія Іванівна
09 грудня 2024
9.
Заяць Богдана Ярославівна
09 грудня 2024
10.
Дяченко Ксенія Вікторівна
09 грудня 2024
11.
Бережняк Роман Іванович
09 грудня 2024
12.
Каганова Олена Володимирівна
09 грудня 2024
13.
Решетняк Христина Андріївна
08 грудня 2024
14.
Добрянська Світлана Олександрівна
08 грудня 2024
15.
Колеснік Наталя Володимирівна
08 грудня 2024
16.
Черній Наталія Володимирівна
08 грудня 2024
17.
Коршманюк Анастасія Василівна
08 грудня 2024
18.
Шишко Тамара Василівна
08 грудня 2024
19.
Казмірчук Олег Олегович
08 грудня 2024
20.
Колісніченко Алла Юріївна
08 грудня 2024
21.
Кравчук Світлана Йосипівна
08 грудня 2024
22.
Піндер Анастасія Андріївна
08 грудня 2024
23.
Постова Людмила Вікторівна
08 грудня 2024
24.
Шталь Оксана Євгенівна
08 грудня 2024
25.
Дейнега Юлія Миколаївна
08 грудня 2024
26.
Федорів Олеся Василівна
08 грудня 2024
27.
Цеплий Іван Анатолійович
08 грудня 2024
28.
Конська Наталія Яківна
08 грудня 2024
29.
Григоренко Рита Іванівна
08 грудня 2024
30.
Магда Надія Ігорівна
08 грудня 2024