Шановний президенте!!!
Я, дружина військовослужбовця Новохатька Максима Дмитровича, який народився 15.05.1989р у м. Черкаси, тут він жив, навчався, створив сім'ю в якій народилась прекрасна донечка та працював.
Був прикладом для кожного!!!
Але 30.08.2022р. був мобілізований до лав ЗСУ. Був командиром-відділення, командиром-міномета, 1 мінометного відділення, мінометного взводу, 4 аеромобільного батальйону у ВЧ А4350.
Брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України та захисту населення в м. Бахмут, в Соледарі, в н.п. Роботине, Запорізької області.
Довгий період часу наша родина зовсім нічого незнала, де наш Максим, що з ним.
Але 13 листопада отримали звістку про полон, це нам дало віру, в те що ми скоро побачимо його, адже ми чекали його живим, після чого ми вдивлялись у всі фото і відео, передивлядись всі списки звільнених з надією на те, що він живий,
також ми чекали результати ДНК, адже у нас було опізнання невідомого, ми дуже хвилювались незнали, що думати, чому вірити. Ми довго чекали на той результат з надією, що збігу не буде, що наш Герой живий, але через 9 місяців, нам повідомили про перший збіг з мамою мого чоловіка, але ми не вірили цьому, бо знали, що наш в полоні.....
І от майже через 2 тижні ми отримуємо знову збіг ДНК, але вже з донечкою, то був майже стрвідсотковий збіг, це нас дуже підкосило, адже ми вірили, що наш в полоні, та того не педтвердилось!
Вірний Військовій присязі, у бою захищаючи свою Батьківщину виявивши стійкість і мужність загинув 12.08.2023р. в н.п. Роботине у результаті мінометного обстрілу з боку противника.
Прошу Вас присвоїти Почесне звання Герой України посмертно, адже його подвиг, ціною власного життя довів, що він СПРАВЖНІЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ.