Шановний пане Президенте! Прошу вас, присвоїти почесне звання Героя України (посмертно), старшому солдату Пойдин Івану Івановичу, позивний ( Малиш ) гранатометника другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А4346. Мій чоловік народився 23 грудня 1990 року, проживав в Хмельницькій області, місто Старокостянтинів.
Став на захист Батьківщини 24.04.2015 році його мобілізували нашій донечці було 5 місяців, маленька донечка плакала за своїм татком . Іван був учасником бойових дій за це отримав посвідчення УБД 28.01.2016р. Мій чоловік завжди говорив що все буде добре ,но я відчувала як там важко моєму чоловікові і товаришам , я кожного дня фотографувала нашу донечку як вона підростала кожний її крок . Коли приїжджав у відпуск донечка не злазила з рук його , вона тішилась що татко приїхав … Пройшов рік і два місяці поки його не звільнили (демобілізували) в запас. Після демобілізації він відпочив декілька тижнів побув коло своєї сім’ї , родини, він пішов працювати був на різних фірмах, потім 24.08.2016р. був нагороджений почесною відзнакою "За особисту мужність і Героїзм". Пройшли роки.
На початку повномасштабного вторгнення проти мирного Українського народу 24.02.2022 р. мій чоловік добровільно прибув до війскомату на захист рідної Батьківщини . Його мобілізували 25.02.2022 р. спочатку почав проходити службу у відділі Хмельницького районного територіального центр комплектування . В травні 2022 року був зарахований до складу військової частини А4346 , 56- ОМБР окремого стрілецького батальйону на посаду гранатометника . Після чого у вересні 2023 року був прикомандирований до складу 65 ОМБР де до кінця виконував свій конституційний обов'язок по захисту територіальної цілісності та незалежності нашої держави яка була у Запорізькому напрямку . 26.10.2023 року під час обстрілу позицій , при виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботино Пологівського району Запорізької області , отримав множенні уламкові поранення отримані поранення несумісним з життям . Іван гідно виконав свій обов'язок громадянина України. До останнього подиху був відданий своїм побратимам та присязі українського народу!
За словами побратимів, він завжди підіймав бойовий дух, був життєрадісним та вірив в нашу перемогу над ворогом.
Він був мужнім воїном, який професійно ставився до своїх обов'язків, сміливо і відповідально виконував поставлені завдання. Був надійним товаришем. Завжди піклувався і допомагав іншим, підтримував менш досвідчених, та надавав допомогу пораненим. Ніколи не відмовлявся від складних завдань та не проявляв слабкість. Завжди був позитивно і оптимістично налаштований, що безумовно підіймало бойовий дух в підрозділі.
Це непоправна втрата для матері, яка виховувала його сама! Непоправна втрата для 9 річної донечки і 6 річного синочка ,для дружини, великої родини, друзів, побратимів, втрата для усієї держави, яка щодня втрачає своїх Героїв!
Іван віддав найцінніше за нас з Вами, за вільну та незалежну Україну, за її майбутнє - своє життя!
Серцем воїна, душею патріота, він жив і помер за свою країну!
Пойдин Іван Іванович справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно)
Вічна Слава! Вічна пам'ять Герою!
Слава Україні!