Шановний пане Президенте, прошу Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди - почесного звання" Герой України" (посмертно) та ордена "Золота зірка" моєму братові, Макало Євгенові Віталійовичу, військовослужбовцю, водію відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, який народився 24.12.1995 року в с. Шкло, Яворівського району, Львівської області.
Загинув 22.12.2023 року під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Красногорівка, Покровського району, Донецької області.
Після закінчення школи навчався у Львівському ВПУ транспортних технологій та сервісу. Після - працював на будівництві. Він ніколи не боявся роботи, тому працювати почав рано.
Коли у 2014 році 28 серпня в зоні АТО загинув мамин брат, Вахула Іван Васильович, уродженець села Старий Яр, Яворівського району, Львівської області, Євген захотів приєднатись до лав ЗСУ, бо вважав, що захищати країну має кожен.
Але у 2015 році доля подарувала йому донечку Вероніку, яку він безмежно любив та заради якої тимчасово відклав задумане.
Всі, хто знають його, кажуть: впертий, наполегливий, справедливий, умотивований та чесний.
Він завжди хотів допомогти усім, хто його про щось просив.
22.12.2022 року він добровільно пішов до війська, і напрямок обрав собі відповідний - Десантно-штурмові війська. Іншого варіанту навіть не розглядав, був твердий у своєму рішенні і завжди повторював: - «Я є там, де маю бути! Бо якщо я і такі, як я, зберуть свої рюкзаки і ляжуть під теплу ковдру, то чи довго ви зможете під нею пролежати?»
Євген Макало (позивний Багі) в червні-серпні 2023 року був на Запорізькому напрямку, де він у складі 80-ОДШБ брав участь у контрнаступі в районі населених пунктів Вербове та Роботино.
З листопада місяця 2023 року був відправлений на Авдіївський напрямок, де і загинув. У той день він перший йшов на позиції і під час виконання бойового завдання отримав поранення від вибухів та осколків, несумісні з життям.
Він з честю виконав свій обовʼязок, боронячи державу, і до останнього залишився вірним їй.
Побратими згадують Євгена як людину слова. Його мужність і добре серце не раз рятувало його на фронті. Хоч Євген був молодшим, але побратими завжди рівнялись на нього та прислухались.
Вічна пам'ять і шана всім Героям, хто віддав своє життя за наше вільне майбутнє. Слава Україні!- Героям слава!