Присвоєння звання Героя України (посмертно) Віктору Медянику

Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас як мати, яка втратила єдиного сина у цій жорстокій війні, розв’язаній російською федерацією проти нашої незалежної та суверенної України. Прошу Вас присвоїти найвище почесне звання Держави – Герой України (посмертно) – моєму сину, Віктору Медянику.

Наш захисник загинув, захищаючи Батьківщину, проявивши безмежну відвагу та патріотизм.
Віктор Медяник, відомий під позивним «Мед», героїчно загинув 22 серпня 2024 року на курщині. Як кулеметник встиг завдати величезних втрат ворогу — тримав оборону протягом двох діб в оточенні спецпідрозділу кадирівців «ахмат», попри брак води, важкі умови і тиск ворога. Йому пропонували здатися в полон і зберегти життя, але він відмовився, обравши бій до останнього патрона. Він записав прощальне відео і загинув зі зброєю в руках, вірним обовʼязку, переконанням, не зрадивши свою країну, до останнього подиху захищаючи усіх нас. Його рішучість та вірність Україні є прикладом для всіх.

Загиблий Віктор Медяник народився 27 березня 2000 року. Ріс справедливим і відповідальним патріотом, небайдужим до життя рідного міста і країни.

У березні 2022 року Віктор добровільно вступив до лав територіальної оборони для захисту України.

Він дуже мріяв потрапити до батальйону «Стугна», де проходив військову підготовку. Але втілити цю мрію не судилось через вікові обмеження — для вступу бійцеві повинно було бути від 27 років.
З 18 серпня 2022 року приєднався до спецпідрозділу 93 ОМБр «Сенека» як оператор дронів і аероскопів. Знищував ворогів у бойових діях спершу під Соледаром, потім під Бахмутом, а згодом у складі 78-го окремого десантно-штурмового полку брав участь у наступальних операціях на Запорізькому напрямку.

Пишаюсь своїм сином, який врятував життя десятків своїх побратимів, знищивши численних ворогів своїми професійними діями як оператор дронів.

Остання місія розпочалась у травні 2024 року, коли Віктор був переведений у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду (в/ч А1910), у складі якої в запеклих боях під Торецьком проявив військовий талант і неймовірну мужність. На початку серпня 2024 року його відділення вирушило на територію курської області для виконання важливих завдань.
Сьогодні гине цвіт нації, кращі з кращих, молодь, яка б мала жити і втілювати свої мрії в життя. Моєму сину тепер назавжди 24 роки.

Україна повинна вшановувати своїх Героїв, які віддали своє життя за нашу свободу і незалежність.

Мого сина вже не повернути. Але його самопожертва – це приклад для наступних поколінь. Його хоробрість, відданість Батьківщині та вірність Збройним Силам України доведена справами і найголовнішим – він на полі бою віддав життя за незалежність та територіальну цілісність України, за свободу українського народу.

Прошу Вас гідно вшанувати його подвиги та присвоїти Віктору Медянику звання Героя України (посмертно). Це не лише шана моєму сину, але й уособлення його внеску у боротьбу за наше майбутнє.

Вічна пам’ять Герою!

Слава Україні! Героям Слава!