Присвоєння звання Героя України (посмертно) стрільцю-санітару 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А4053 Андрію Геннадійовичу Ситнику

Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) стрільцю-санітару 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А4053 Андрію Геннадійовичу Ситнику.
Андрій Ситник народився 21 червня 1986 року. Проживав у селі Мазки Прилуцького району Чернігівської області. Разом з батьками обробляв землю-годувальницю, був хліборобом від Бога. Міг би і далі на своїх полях вирощувати жито-пшеницю і всяку пашницю, але у квітні 2022 року викликався піти на відбудову міста Ірпінь. Сказав батькам: «Ви і без мене справитеся, а там потрібні робочі руки». Через три тижні, побачивши на власні очі, що зробили окупанти з квітучим містом, повідомив батькам, що добровольцем піде на війну. Помститися за Ірпінь, Бучу, за скалічені долі, безневинно убитих мирних українців і не народжених ними дітей. Пішов захищати кордони України, відстоювати незалежність держави добровільно.
Молодший сержант Ситник Андрій Геннадійович перебував на службі в Миргородському р-ні Полтавської області, у Житомирській, Донецькій області, Сумах, Соледарі, Куп’янську, Лимані.
У Житомирі всім військовослужбовцям, перед тим, як відправити в гарячі точки, сказали: «Морально нестійким, не готовим до складних умов і пекельних бойових дій прохання залишитися на місці, а тим, хто бажає воювати і відчуває в собі сили, зробити два кроки вперед. Андрій зробив ці кроки, а разом з ним його побратими. У цих кроках був увесь Андрій: сміливий і невпинний у своїх рішеннях. Пізніше Андрій сказав мамі: «Мамо, на передок новобранців не кинуть, а ми вже підготовлені, ми багато знаємо, вміємо, тому не хвилюйся, все буде добре».
Андрій був справжнім воїном, сміливим і рішучим! Десь під Сумами у пекельному бою Андрій витягнув з палаючого танка чотирьох своїх побратимів. Якби не він, хлопці б згоріли заживо. Мамі сказав тільки те, що потрібен новий бушлат, бо старий трохи обгорів. Батьки й досі не знають подробиць того бою, бо невідомо, чи взагалі хто з хлопців залишився живим. За цей та інші подвиги Указом Президента України від 08 січня 2024 року Андрій Геннадійович Ситник був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життя Андрія Ситника обірвалося в районі населеного пункту Лиман Перший Дворічанського району Харківської області 12 вересня 2023 року.
Кажуть, Бог у своє небесне військо забирає найкращих! Андрій пішов від нас у 37 років. Молодим, дужим, сміливим і яскравим!
Всі ми, хто його знав, будуть пам’ятати Андрія таким.
Просимо присвоїти Ситнику Андрію Геннадійовичу найвище почесне звання - Герой України (посмертно).
Слава Україні!