Про надання почесного звання Героя України посмертно молодшому сержанту Голосу Констянтину Анатолійовичу

Відповісти

Шановний Пане Призеденте!
Просимо Вас, розглянути петицію про надання почесного звання Героя України посмертно молодшому сержанту Голосу Констянтину Анатолійовичу 17.06.1990 року народження.
Голос Костянтин Анатолійович у цивільному житті працював на крані, за освітою був інженер радіо і теле комунікацій, випускник Івано-Франківського Національного Університету Нафти і Газу.
Проживав у місті Івано-Франківську з мамою і бабусею, звідки і був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив строкову службу у армії України у Севастополі у 2011-2012 роках на посаді зв'язківця.
На початку повномасштабного вторгнення 2022р.,коли отримав повістку, пішов служити не роздумуючи, сказав: "Мама, я повернуся Героєм"
Відбув срочне навчання у в/ч А4568, де отримав призначення бойового медика і сапера. Служив у складі 48 Кам'янець-Подільської інженерної бригади.
На фронті користувався беззаперечною повагою і авторитетом серед побратимів, дуже цінували як спеціаліста. За рік виріс з рядового солдата до молодшого сержанта. Від рядового майже за три місяці після отримання посади бойового медика взводу став першим заступником командира взводу. І незважаючи на те що по посадовим інструкціям він мав чекати поранених у "жовтій зоні", не ховався за своєю посадою, завжди виїзджав з хлопцями в зону бойових зіткнень.
Побратими згадують, як дуже сміливого і відповідального бійця. Питали: звідки в тебе стільки хоробрості, відповідав: треба робити роботу, боронити неньку. Розповідають, що Костя працював завжди важче всіх, бо виконуючи на рівні зі всіма бойові завдання, був укомплектований рюкзаком бойового медика і завжди на ньому висіли евакуаційні ноші.
Був доброю і чуйною людиною, лікував всіх побратимів, і тварин. На навчаннях у Німеччині Костя попросив додаткові заняття по медицині. Всі вже верталися в казарми відпочивати, а Костя ще дві години навчався. Сформував ще три медика, які з ним ходили на навчання, по одному на кожну бойову группу з його взводу. Коли їхали з Німеччини німці надали Кості ще 4 ящика медикаментів, розхідників, сорочки від опіків і навіть польовий операційний стіл. Все це він возив за собою, дуже беріг, переглядав строки прдатності і слідкував щоб нічого не загубилося. Перед кожним виїздом на виконання бойового завдання Костянтин особисто перевіряв наявність та комплектацію аптечок кожного бійця, що залучався.
Сам 5 разів контужений, не боявся ні холоду ні голоду, лікарняних не брав, лікувався самостійно, не хотів лишати побратимів. За всю війну у відпусці був два рази по 10 днів і місяць на навчанні у Німеччині. Зі слів командира не хотів лишати хлопців. Дуже важко переживав втрату кожного бійця...
З розповідей командира, завжди працювали "перед переднім краєм", каже працювали навіть там, де вже ні в кого не було надії... Працював з такими підрозділами як ДШБ, ОШБ і навіть з підрозділом Кракен.
Пройшов найважчі бойові напрямки: Луганська обл., Донецька обл, а саме Лисичанський напрямок, Бахмутський, Сіверський, Соледарський напрямок. Запоріжскій напрямок (н.п.Роботіно), Харьківський напрямок (Куп'янськ, Кислівка, Стельмахівка, Крохмальне, н.п. Басове і їх околиці) Бралися за тяжки і небезпечні завдання. Приймав участь у штурмових діях поблизу н.п. Стельмахівка і М'ясожарівка у складі іноземного бойового легіону. Поблизу н.п. Кримінна також залучався до штурмових дій у складі 92 бригади (були підсиленням 92 бригади як сапери).
Загинув під час виконання бойового завдання на Харьківському напрямку поблизу населених пунктів Кислівка і Іванівка 19.06.2024.
Отримав Залізний Хрест від Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного, мав посвідчення учасника бойових дій, був приставлений командиром до нагороди за Мужність, нажаль посмертно...
Констянтин справжній Герой, бо те що робив він, як сапер ще довго буде працювати на благо України і українців. Вічна пам'ять Герою і низький уклін????????????
Слава Україні, вічна шана загиблим????????????