№22/234466-еп

Присвоєння почесного звання «Героя України» (посмертно) військовослужбовцю Данильчуку Володимиру Георгійовичу, 18.01.1994 р.н.

Автор (ініціатор): Борисовська Яна Вячеславівна
Дата оприлюднення: 24 вересня 2024
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) мужньому та хороброму захиснику України – Данильчуку Володимиру Георгійовичу на позивний «Дубок», військовослужбовцю, солдату – стрільцю 2-го аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України (в/ч А0281).
Володимир народився в селі Долинське, Ананьївського району Одеської області, 18.01.1994 року.
У віці 3-ох років батько Володимира трагічно загинув, виховувала його мати, для якої він завжди був опорою.
Тут же, у рідному селі, навчався у Долинській загальноосвітній школі І-ІІІ ст.
По закінченню навчання почав працювати, певний час робив переважно на будівництві, підробляв на ремонтах. Згодом поїхав до м. Одеси, там освоїв нове ремесло та став автомаляром.
Це був добрий, веселий, спортивний та енергійний хлопець з села, який вірив в своє світле і щасливе майбутнє, завжди мав цілі та плани на життя і впевнено крокував до них.
24 травня 2023 року Володимир був призваний на військову службу за загальною мобілізацією Приморським РТЦК та СП м. Одеси.
Проходячи військово-лікарську комісію він не скаржився на вади зі здоров’ям, хоча мав 3-тю ступінь скаліозу, та не скористався інвалідністю матері, аби отримати відстрочку від служби.
Оскільки строкову службу він не проходив та не мав жодного військового досвіду, його було направлено на навчання до Житомирської області, а вже через тиждень перенаправили на навчання до Великої Британії де вже за місяць він здобув Базову загальновійськову підготовку в рамках Операції Інтерфлекс.
Після здобуття базової підготовки Володимир був розподілений до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади та відправлений до однієї із найгарячіших точок фронту − у Мар’їнку Донецької області.
За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Функціональні обов’язки виконував відмінно, стійко переносив інтенсивні навантаження. Користувався авторитетом серед побратимів, завжди намагався підтримувати високий моральний дух, з розумінням ставився до питань, що виникали на службі та враховував їх.
Перебуваючи у зонах бойових дій він не скаржився, приймав усе як належне, навпаки ще намагався підтримувати рідних та близьких.
Він проявив відвагу та самопожертву, не вагаючись, ризикуючи власним життям, щоб захистити нас та рідну країну.
27 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання у с. Побєда на Донеччині, виявивши стійкість та мужність, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримавши осколкове поранення голови Володимир загинув.
Молодий, гарний, 29 – річний хлопець у якого здавалось ще все попереду - життя, кохання, сім’я – повернувся додому «На щиті».
Вірний військовій присязі на вірність Українському народу, він із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави, він віддав найцінніше, що мав – СВОЄ ЖИТТЯ за вільну і незалежну Україну, заради нашого майбутнього та миру!
Він був надзвичайно світлою людиною із сонячною усмішкою, життєрадісним, миролюбивим, з щирим серцем та великою доброю душею. Надзвичайно чуйним до людей, порядним, скромним, але із сильним характером. Це була людина слова, якщо обіцяв – завжди виконував. Був людиною честі, справедливості, був справжнім чоловіком!
Пишаємося його стійкістю, незламністю та силою духу! Такі хлопці – це гордість України!
Загибель Володимира стала величезною та непоправною втратою для сім'ї, рідних, близьких та друзів. Мати втратила єдиного сина, який був завжди надійною опорою і щитом для всієї родини.
Володимир завжди залишиться в наших серцях, адже Герої не вмирають!
Пане Президенте, від імені матері, сестри, коханої дівчини, рідних та близьких, друзів, просимо Вас підтримати петицію та присвоїти почесне звання «Героя України» (посмертно) військовослужбовцю Данильчуку Володимиру Георгійовичу, 18.01.1994 р.н.!
Ця петиція - найменше, що ми можемо зробити для вшанування пам'яті нашого Героя, адже він віддав найдорожче - життя!
Кожен хто встав на захист рідної землі, вже є Героєм, чиє ім’я буде жити у наших серцях. Вони обрали шлях честі, захищаючи наші родини, нашу землю, наше майбутнє!
Низький уклін та шана Герою!!! Вічна пам'ять!!!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Іванюк Любов Іванівна
24 грудня 2024
2.
Стефанишин Іванна Іванівна
24 грудня 2024
3.
Ліщук Оксана Серафимівна
24 грудня 2024
4.
Філоненко Олена Петрівна
24 грудня 2024
5.
Марусій Ольга Леонідівна
24 грудня 2024
6.
Яремович Катерина Володимирівна
24 грудня 2024
7.
Бойко Ігор Богданович
24 грудня 2024
8.
Попова Юлія Романівна
24 грудня 2024
9.
Подковиріна Яна Олександрівна
24 грудня 2024
10.
Танасієнко Віта Миколаївна
24 грудня 2024
11.
Чорношкур Ганна Валеріївна
24 грудня 2024
12.
Кущ Катерина Юріївна
24 грудня 2024
13.
Юзюк Марина Василівна
24 грудня 2024
14.
Ізерт Євгенія Анатоліївна
24 грудня 2024
15.
Моцева Юлія Олексіївна
24 грудня 2024
16.
Власенко Ірина Анатоліївна
24 грудня 2024
17.
Куліченко Інна Олександрівна
24 грудня 2024
18.
Думанська Діана Василівна
24 грудня 2024
19.
Шерет Людмила Володимирівна
24 грудня 2024
20.
Нікула Любов Степанівна
24 грудня 2024
21.
Ямкова Віра Іванівна
24 грудня 2024
22.
Канцір Оксана Іванівна
24 грудня 2024
23.
Тисюк Олег Віталійович
24 грудня 2024
24.
Сергієнко Сніжана Сергіївна
24 грудня 2024
25.
Середа Світлана Миколаївна
23 грудня 2024
26.
Бут Олександра Володимирівна
23 грудня 2024
27.
Палаженко Юлія Олександрівна
23 грудня 2024
28.
Райчук Галина Максимівна
23 грудня 2024
29.
Ісакова Ольга Валентинівна
23 грудня 2024
30.
Грабова Вікторія Романівна
23 грудня 2024
9445
голосів з 25000
необхідних
Не підтримано
Збір підписів завершено