Шановний Пане Президент! Я,Калич Ольга Василівна, мама старшого солдата Троцюк Владислава Валентиновича,в/ч А1008,прошу Вас присвоїти моєму сину звання Героя України (посмертно). Маю всі підстави вважати, що мій син цілком на це звання заслужив.
У листопаді 2017 року мій син, Троцюк Владислав Валентинович вступив до лав Збройних Сил України на основі контракту, з гідністю боронив територіальну цілісність нашої Держави на сході країни, а саме у Луганській області. Має численні нагороди та відзнаки. Користувався повагою і авторитетом серед побратимів, безперечно виконував бойові завдання та накази, постійно вдосконалював свої бойові навички.
25.02.2022 мій син, не чекаючи повістки, сам пішов до ТЦК, одразу відправившись на війну. Боронив Державу у Київській та Харківській областях, приймав участь у звільненні Харківської області, мав поранення, але після реабілітації одразу повернувся у стрій. Спілкуючись із побратимами мого сина, я чула в його адресу тільки хороші та позитивні відгуки.
12.05.2024 року, мій син, старший солдат Троцюк Владислав Валентинович загинув від вибухової травми під час артилерійського обстрілу поблизу н.п.Першотравневе Куп'янського району Харківської області. 4 місяці вважався зниклим безвісти, так як потрібно було встановити його особу за допомогою ДНК експертизи, тому що тіло було обгоріле до невпізнання. 18.09.2024 тіло було доставлено по місцю його проживання для поховання. На жаль, син навіть не встиг створити власну сім'ю, закинувши у віці 26 років.
Прошу Вас розглянути дану петицію, і надіюся на Вашу справедливість та повагу до полеглих воїнів, які були вірні своїй присязі та Державі.