№22/234538-еп

Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату ОСТАПЕНКУ Іллі Володимировичу, військовослужбовцю 3 окремої штурмової бригади Збройних Сил України

Автор (ініціатор): Данилова Світлана Олегівна
Дата оприлюднення: 25 вересня 2024
Дата відповіді : 04 липня 2025
Відповідь Президента України
на електронну петицію № 22/234538-еп
"Про присвоєння почесного звання
Героя України (посмертно) солдату
ОСТАПЕНКУ Іллі Володимировичу,
військовослужбовцю 3 окремої
штурмової бригади Збройних Сил
України", оприлюднену на вебсайті
Офіційного інтернет-представництва
Президента України 25 вересня 2024 року
громадянкою С.О.Даниловою

Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону
України "Про звернення громадян" мною розглянуто ініційовану
громадянкою С.О.Даниловою електронну петицію № 22/234538-еп "Про
присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату
ОСТАПЕНКУ Іллі Володимировичу, військовослужбовцю 3 окремої
штурмової бригади Збройних Сил України", яку підтримали понад 25 тисяч
громадян.
Дякую всім, хто долучився до використання такої форми взаємодії влади
і суспільства, як електронна петиція, та висловив відповідну позицію.
Стосовно порушеного у петиції питання зазначаю таке.
Гідне відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною,
зокрема військовослужбовців, які боронять нашу державу від російського
агресора, є конституційним повноваженням Президента України та
безумовним пріоритетом для мене як Верховного Головнокомандувача
Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державні нагороди України"
статути і положення про державні нагороди визначають підстави для
нагородження, а також встановлюють порядок нагородження та інші правила.
Відповідно до Статуту звання Герой України, затвердженого Указом
Президента України від 2 грудня 2002 року № 1114/2002 (зі змінами),
попередній розгляд подань та інших матеріалів про присвоєння звання Герой
України за здійснення визначного геройського вчинку особами, які брали
безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України,
захисту безпеки населення та інтересів держави, здійснюється експертною
групою, утвореною при Комісії державних нагород та геральдики при
Президентові України.
Наразі до складу вказаної експертної групи входять представники
Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил
України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувань видів,
окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувань
оперативно-стратегічних угруповань військ (сил), Міністерства внутрішніх
справ України, Національної гвардії України, Державної прикордонної
служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби
безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби
спеціального зв’язку та захисту інформації України, Управління державної
охорони України, Офісу Президента України.
Інформую, що на підставі подання Головнокомандувача Збройних Сил
України мною видано Указ Президента України від 05.05.2025 № 276/2025,
відповідно до якого Остапенку Іллі Володимировичу присвоєно звання Герой
України (посмертно).


В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Шановний пане Президенте! Звертаємося до Вас з проханням удостоїти звання Герой України бійця 3 окремої штурмової бригади – друга Чіваса, Остапенка Іллю Володимировича!
Остапенко Ілля Володимирович народився у Харкові 13 грудня 1999 року. Коли почалася повномасштабна війна, без зайвих роздумів долучився до Запорізького ТРО, а згодом став до лав 3 окремої штурмової бригади.
Молодий і натхненний хлопець, щойно закінчив університет і потрапив у страшні бої під Бахмутом у складі одного з механізованих батальйонів. При цьому швидко освоївся серед побратимів та здобув їхню повагу як здібний і безстрашний Воїн.
Уже в травневій кампанії контрнаступу на каналі Сіверський Донець – Донбас на підступах до Бахмуту проявив свої лідерські задатки та тактичний талант. Своїм прикладом підтримував інших бійців, першим ішов у розвідку, брав ворогів у полон і ніколи не показував страху навіть у найкритичніших ситуаціях. Під час кампанії з повернення контролю над Андріївкою організував та сам брав участь в евакуації поранених - під його командуванням група винесла близько 40 поранених різного ступеню важкості. При цьому його група продовжувала виконувати бойові задачі, де рахунок знищених ворогів ішов на десятки. За проявлену хоробрість та відвагу у боях був відзначений нагородами Головнокомандувача Збройних сил України «Хрест Хоробрих» та «За збережене життя».
Окрім власне бойових дій, Ілля долучався до патріотичного виховання молоді на базі молодіжних громадських організацій Сумської та Запорізької областей. По мірі можливостей брав участь у заходах організацій та завжди з готовністю спілкувався із молоддю, оскільки розумів, наскільки приклад сучасних діючих військових - реальних Героїв, важливий для формування їхнього світогляду.
Далі був Авдіївський коксохім – вчорашній студент штурмував ворожі укріплення та десятками нищив ворога української нації. І це при тому, що в Авдіївці окупанти застосовували усе наявне озброєння у такій кількості, що подекуди хлопці не спали буквально тижнями. Чівасу, який відчував свою відповідальність перед побратимами, вдалося тримати їхній бойовий дух на висоті. Він організував та особисто провів низку контрнаступальних операцій, які дали підрозділу тактичну перевагу, - а вона найпершим чином полягала в збереженні особового складу суміжних та союзних підрозділів. Під час однієї з таких операцій опинився разом з групою в оточенні, але навіть у настільки важкій ситуації завдяки стратегічному мисленню зміг вивести своїх людей у повному складі, при цьому знищивши не менше двох десятків росіян.
У березні 2024 року його сміливість та відданість Україні були відзначені орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Але він так і не встиг прийняти його. Адже 28 квітня він черговий раз повів за собою штурмову групу та у нерівному бою загинув на Харківському напрямку, при цьому знищивши кількох ворогів. Герої не вмирають, поки наша пам’ять береже їхні Імена та Вчинки. Друг Чівас – це беззаперечний приклад Командира та Воїна для кожного бійця, який боронить українську землю. Остапенко Ілля - молодий, сміливий і натхненний, гідний звання Герой України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Заремба Лідія Миколаївна
18 грудня 2024
2.
Халікова Анна Віталіївна
18 грудня 2024
3.
Гучок Руслана Миколаївна
18 грудня 2024
4.
Шкробова Надія Сергіївна
18 грудня 2024
5.
Омельяненко Вікторія Іванівна
18 грудня 2024
6.
Мельник Дар'я Тарасівна
18 грудня 2024
7.
Павлійчук Людмила Олегівна
18 грудня 2024
8.
Сацик Алла Олександрівна
18 грудня 2024
9.
Звєздова Світлана Андріївна
18 грудня 2024
10.
Колесник Олена Владиславівна
18 грудня 2024
11.
Ворона Валерія Миколаївна
17 грудня 2024
12.
Стасюк Вероніка Олексіївна
17 грудня 2024
13.
Олізаренко Дарія Олександрівна
17 грудня 2024
14.
Малик Марія Вікторівна
17 грудня 2024
15.
Желіба Світлана Ігорівна
17 грудня 2024
16.
Бобинцева Анастасія Олександрівна
17 грудня 2024
17.
Масловська Ірина Олександрівна
17 грудня 2024
18.
Алпатіна Ольга Вікторівна
17 грудня 2024
19.
Макодай Яна Петрівна
17 грудня 2024
20.
Польська Анна Михайлівна
17 грудня 2024
21.
Слободяник Ольга Михайлівна
17 грудня 2024
22.
Гозун Вікторія Андріївна
17 грудня 2024
23.
Антонова Олеся Олегівна
17 грудня 2024
24.
Матвієнко Вікторія Віталіївна
17 грудня 2024
25.
Кацюба Вікторія Андріївна
17 грудня 2024
26.
Суркова Інна Вадимівна
17 грудня 2024
27.
Цепенда Надія Ярославівна
17 грудня 2024
28.
Канонік Юліанія Русланівна
17 грудня 2024
29.
Нищик Вікторія Михайлівна
17 грудня 2024
30.
Аксьонова Вікторія Олександрівна
17 грудня 2024
25139
голосів з 25000
необхідних
Успішно підтримано
Збір підписів завершено