Шановний пане Президент, просимо Вас розглянути петицію про присвоєння почестного звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку Військовослужбовцю ТРО молодшого сержанту Бойчук Тарасу Миколайовичу 04.03.1983 року народження, який знаходився на захисті України 127 бригади, військової частини А7383 в якій і знаходився під час загибелі.
Він був мужнім, сміливим та відважним захисником України, завжди посміхався. З перших днів повномасштабного вторгнення, не роздумуючи, пішов добровольцем на захист рідної країни, землі і сім'ї. Спочатку служив у 127 окремій бригаді на посаді стрільця. Після проходження спеціального навчання був призначений до зенітно-ракетного артилерійського взводу на посаду стрільця-зенітника оператора ГЗРК. Виконував бойові завдання на кордоні Харківської області та у Бахмутському районі Донеччини.
Побратими, колеги по службі Теріторіального Управління Державного Бюро Розслідування характеризували його, як позитивну, доброзичливу, мудру людину та військово професійного спеціаліста.
Цієї весни воїну Бойчуку Тарасу Миколайовичу виповнився лише 41 рік.
"Ми воюємо, аби наші діти жили у вільній та незалежній Україні"- говорив Тарас Бойчук.
Під час виконання бойового завдання на Харківщині 9 червня 2024 року о 19 годині 45 хвилин поблизу н.п Тернове Харківської області життя Героя, Бойчука Тараса Миколайовича обірвалося.
Тараса не дочекалися вдома двоє маленьких синів, дружина, батьки та рідна сестра. Це непоправна втрата для родини захисника, його друзів та колег.
Бойчук Тарас завжди залишався людиною, усім допомагав і посміхався навіть коли було дуже важко.
Він поклав своє життя за Україну.
Ми пишаємося своїм Героєм та просимо Вас присвоїти державну нагороду Героя України (посмертно).
Вічна та світла пам'ять бійцям, які поклали своє життя за Україну!
Слава Героям України!!!