Присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту ГОНДЗ Тарасу Андрійовичу, 07.02.1992 p.н., бойовий медик взводу протитанкових ракетних комплексів 2 стрілецького батальйону військової частини А0998.

Шановний Пане Президенте! Я, мати загиблого воїна, звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Гондз Тарасу Андрійовичу, 7.02.1993 р.н. (позивний "Док").

Він жив і виріс у місті Тернопіль, Тернопільської області. Лише за крок до здійснення своїх молодих мрій, Тарас залишив усе і з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави від загарбників.

З перших днів повномасштабного вторгнення мій син стояв мужньо на захисті своєї Батьківщини. Тарас був молодшим сержантом, бойовим медиком 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ, у взводі протитанкових ракетних комплексів 2-го стрілецького батальйону військової частини A0998.

У важких боях снайпер поранив мого сина. Поранення було важким, та мужньо виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, 13.07.2024 року загинув під час снайперського обстрілу в районі населеного пункту Залізне, Донецької області.

Поміж інших відзнак та медалей, Тарас нагороджений нагрудним знаком "За оборону міста Бахмут".

Тарас ніколи не припиняв навчатися. Захищаючи бакалаврську роботу з передової, він досліджував психологічну готовність мобілізованих військовослужбовців. Він став випускником Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, де навчався на факультеті педагогіки та психології, і продовжив здобувати вищу освіту, зокрема магістерський рівень зі спеціальності "Психологія".

Друзі й побратими сина говорять, що Тарас витягнув багатьох хлопців із пекла, надавши вчасно медичну допомогу, зберіг життя не одному нашому побратиму. За це всі його дуже поважали. Навіть коли була можливість не виходити на позиції, він сказав: "Нам треба йти, бо там наші хлопці, і ми мусимо їх поміняти!"

9 липня 2022 року ворог завдав удару по місту Часів Яр, де Тарас у той час був на охороні території. Він, як медик, допомагав виводити людей із будівлі, по якій були влучання. В останні хвилини, коли стався третій удар, Тарас потрапив під ударну хвилю та отримав контузію. Під час авіа удару, ризикуючи собою, урятував життя, за що був відзначений почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача Збройних Сил України "За збережене життя".

Усі, хто його знали, пишаються тим, що Тарас був відданим, щирим, відважним, чесним воїном Батьківщини, мужнім і справжнім прикладом чоловіка.

Мій син віддав найдорожче — своє життя. Я пишаюся ним і вірю, що держава належним чином відзначить його подвиг, присвоївши звання Героя України (посмертно).

Вічна пам’ять воїнам України!