Шановний Пане Президенте!
Звертаюсь до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму батькові молодшому сержанту Деревʼянчук Івану Олексійовичу, 03.05. 1974 р.н., молодшому сержанту, стрільцю - санітару стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1815 Збройних сил України.
Іван народився та виріс в селі Дубрівка, Звʼягельського району (раніше Баранівський р.)Житомирської області.
В 90- х роках будучи юнаком приєднався добровільно до захисту Югославії де отримав велику кількість нагород за мужність, сміливість та відважність.Саме там вперше отримав досвід виживання в польових умовах задля збереження життя. Разом із досвідом також отримав поранення, контузії та горів в танку.
«17" вересня 2022 року приступив до виконання завдань захисту, суверенітету та цілісності території України.
Виконував завдання на Донецькому напрямку: Миколаївка, Вільне Поле, Старомайорське.
За час проходження служби зарекомендував себе як високопрофесійний, виконавчий військовослужбовець. В складних обставинах вмів оперативно та правильно прийняти доцільні і обґрунтовані рішення. Мав високий рівень фахової підготовки. Обовʼязки за посадою виконував вміло у відповідності з професійними навичками.
Завжди проявляв ініціативу при виконанні бойових завдань.
Побратими згадують його із теплом:
« Він для мене був як брат »
«Був як вчитель у бойових діях»
В боях він говорив «Все буде 4.5.0.»
«ДЕД Дуже класно готовив на кухні, як шеф повар»
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, відданий воїнському братству, він мужньо виконав військовий обовʼязок у боях за Україну, її свободу та незалежність.
11.08.2023 поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області отримав : «Проникаючі сліпі уламкові поранення голови з відкритим переломом кісток склепіння черепа» на жаль у звʼязку із обстрілами агресора по при тяжку евакуації його доставили до Запорізької клінічної лікарні де його прооперували.
Він боровся за життя до останнього, але 17.08.2023 ми отримали трагічну звістку, що відбувся крововилив під оболонки та у речовину головного мозку, що є не сумісним з життям.
Деревʼянчук Іван Олексійовича був чудовим батьком для двох донечок,люблячим чоловіком, турботливим дідусем, гідним сином та братом, а також справжнім патріотом, який став на захист своєї Батьківщини та українського народу. Боровся за незалежність України, за право жити на українській землі, за волю.
Пане Президент , прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Деревʼянчук Івана Олексійовича, який заплатив найдорожчу ціну - своє життя.
Йому назавжди 49 років...
Шана Герою!
Слава Україні!