Пане Президенте,просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України,вірному та мужньому сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, командиру відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів В/ч А7377,208 батальйону,114 бригади Тарасенко Вадиму Леонідовичу 15.04.1997р.н.народженому в місті Фастів, Київської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення не зміг залишитись осторонь та 24.02.2022р.став на захист своєї рідної землі-своєї України.Під час несення служби,отримав посвідчення, медаль "Учасник Бойових Дій"та ряд нагороджень"Незламним Героям Російсько-Української війни".За декілька днів до загибелі,а саме 20.07.2024р.у складі з іншими пілотами Тарасенко Вадим Леонідович, здійснив підрив ворожого б/к,а саме ТМ62 в кількості більше 50шт.Загинув Тарасенко Вадим 24.07.2024р.під час виконання бойового завдання, отримав вибухово-осколкове поранення, несумісне з життям, внаслідок скиду вибухового пристрою з БПЛА в ході ведення бойових дій,в районі н.п.Петропавлівка, Харківської області.Приймав безпосередньо участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави,у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вадим був справжнім,мужнім сином своєї Батьківщини і до останнього подиху захищав цілісність її кордонів, відчайдушно боровся в бою разом з побратимами.
Обов'язок батьків - виховати хорошу людину, справжнього чоловіка,патріота,саме таким був і мій чоловік Вадим, захищав рідну землю хотів кращого майбутнього,щоб ми жили у вільній, мирній, квітучі Україні.
Пишаємося його незламністю, силою духу і патріотизмом,за вільну Україну та мир він віддав найцінніше-своє життя,та залишив своїх рідних у вічному смутку...
Моєму чоловікові з позивним "Соляний" назавжди залишилося 27 років...
Прошу Вас,пане Президенте, присвоїти звання Героя України (посмертно)за його героїзм,самопожертву та мужність виявленні під час захисту Батьківщини.