Прошу Вас присвоїти почесне звання Герой України(посмертно) Козакову Дмитрію Станіславовичу,24.02.2001 р.н.,позивний "ЧАПАЙ",5-й батальйон спеціального призначення "Любарт" 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", котрий до останнього подиху тримав оборону,захищаючи свою Батьківщину і своїх побратимів

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас, присвоїти звання Герой України(посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини Козакову Дмитрію Станіславовичу 24.02.2001 р.н.,(позивний «ЧАПАЙ»),командиру 3-го взводу спеціального призначення 2-ї роти спеціального призначення(на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення, в/ч 3057
Народився Дмитрій 24.02.2001 року в с.Краснопіль,Бердичівського району,Житомирської області в багатодітній родині.
Після закінчення школи проходив строкову службу в частині 3030 Національної гвардії України. В мирному житті Дмитрій був життєрадісною людиною, люблячим сином,братом,чоловіком і опорою для рідних і близьких йому людей. Мріяв,багато планував,радів кожному своєму досягненню. Але не судилось йому реалізувати свої мрії та плани. Клята війна забрала його в нас.
Під час строкової служби Дмитрій підписав контракт з військовою частиною. В 2020 році вступив на навчання в Київський інститут Національної гвардії України. Тому після закінчення навчання і отримання звання лейтенанта Дмитрій, не вагаючись, вступає до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». . Мужньо боронив землю від окупантів на Луганщині і Донеччині. За словами побратимів, Дмитрій був майстерним і мужнім воїном, користувався повагою та авторитетом, його енергія і завзятість заряджали та гуртували колектив. Був позитивний та завжди посміхався в найкритичніших ситуаціях. Для побратимів він був прикладом та стимулом завжди йти в бій. В бою був сміливим, холоднокровним та ніколи не втрачав концентрації. Навіть отримавши дві контузії, після короткотривалої реабілітації знову повертався в стрій. В період з 22.07.2024-04.08.2024 закінчив на відмінно курси бойового медика. Дмитрій показав себе як боєць, який боровся не тільки з ворогом, а й за життя своїх побратимів, коли вони потребували медичної допомоги.
Загинув Дмитрій 10 вересня 2024 р. в н.п. Нью Йорк, Бахмутського району, Донецької області під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації внаслідок удару FPV-дрону противника по позиції, отримавши поранення несумісне з життям.
Дмитрію назавжди 23…
Загибель Дмитрія Козакова стала величезною трагедією для родини та побратимів. Його втрата назавжди змінила наше життя, залишивши рану в серцях, яку неможливо загоїти. Ми віримо, що наші спільні зусилля допоможуть вшанувати пам’ять та визнати його як справжнього Героя України. Це найменше, що можна зробити для вшанування пам’яті Дмитрія, який в боротьбі за Незалежність і Суверенітет Держави віддав найцінніше-життя.
Уклін та шана Герою! Вічна пам’ять! Слава Україні! Героям Слава!