Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно), капітану Бойченко Василю Юрійовичу, позивний «Адам» .

Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно), капітану Бойченко Василю Юрійовичу, позивний «Адам» .

Шановний, пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно), капітану Бойченко Василю Юрійовичу, командиру 4 десантно-штурмової роти, 1 десантно-штурмового батальйону, 95 окремої десантно – штурмової бригади.
Бойченко Василь Юрійович народився 14 січня 2001 року в селі Княжа Криниця, Черкаської області. З самого дитинства Василь вже мріяв стати військовим, і після 7-го класу вступив в навчально – оздоровчий комплекс Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, яку закінчив і одразу поступив у Військову Академію м. Одеса, де пройшов не легкий шлях до омріяних офіцерських погон, здобуваючи не одну перемогу, неодноразово бравши участь у військовому параді до дня Незалежності України.
В березні місяці 2022 року, закінчив академію достроково, та 5 числа поточного місяця був направлений для подальшого проходження військової служби в 95 окрему десантно –штурмову бригаду, яка на той час виконувала бойові завдання поблизу населеного пункту Ізюм, Харківської області , де 9 квітня під час бойового зіткнення із Російським Агресором, отримав кульове поранення, та в подальшому був направлений на госпіталізацію. Не дивлячись на заборону та попередження лікарів, наш Воїн знову повертається до своїх побратимів, та продовжує боронити Батьківщину, від ворожого наступу.
У складі 95 окремої – штурмової бригади, разом із підрозділом капітан Бойченко Василь Юрійович брав участь у звільненні таких населених пунктів як: с. Долина Слов’янського р-ну Донецької області, населенні пункти Харківської області. Утримували від ворожих сил напрямки с. Синьківка Харківської обл., н.п. Терни, н.п. Кліщіївка, н.п. Торецька Донецької області.
З 2 серпня 2024 року брав участь в «Курській операції», де під населеним пунктом Погребки, Суджанського району, Курської області, при виконанні бойового завдання отримав поранення, отримавши першу медичну допомогу, скалічений, але не скорений, гідно продовжував захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
09 вересня 2024 року о 18:00 годині серце капітана Бойченка Василя Юрійовича зупинилося, поблизу селища Погребки, Суджанського району, Курської області, внаслідок влучання FPV дрону противника в автомобіль, під час переміщення в районі зосередження противника.
За свій бойовий шлях капітан Бойченко Василь Юрійович отримав такі нагороди як:
-19.08.2022 року нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани» Міністра оборони України
-17 січня 2023 року нагороджено орденом Богдана хмельницького ІІІ ступеня (із врученням Головнокомандуючого України В. Зеленського)
-Відзнакою Міністра оборони нагородженний «Вогнепальною зброєю» (іменний пістолет)
-25.09.2023 Наказом Головнокомандувача Збройних сил України відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий Хрест»
-29.09.2023 Наказом Головнокомандувача Збройних сил України відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Срібний Хрест»
-20.07.2024 нагороджено орденом Богдана хмельницького ІІ ступеня.
-
Василь Бойченко був відмінним командиром, Найкращим сином України, справжнім патріотом своєї Держави, гордістю батьків, ідеальним братом, опорою, підтримкою, прикладом для побратимів, до останньої хвилини свого життя був вірним військовій присязі, українському народові, мужньо та віддано обороняв нашу країну від російського агресора.
Шановний пане Президенте, прошу Вас розглянути дану петицію, та присвоїти найвищу державну нагороду – ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його батькам. Мужність, відвага, любов до Батьківщини та самопожертва капітана В. Бойченка мають бути відзначені на найвищому рівні, аби пам’ять про нього назавжди закарбувалась в серцях українців.
Низький уклін захисникам та захисницям які захищали та захищають нашу неньку Україну.
Слава Україні! Вічна слава Героям!