Пане Президенте!
До Вас звертається Мудренко Руслана Олегівна, донька загиблого військовослужбовця, сержанта Панасюка Олега Петровича.
Від імені родини, друзів, побратимів просимо розглянути Вас петицію щодо присвоєння НАЙВИЩОГО почесного звання Героя України (посмертно) командиру стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А0409, сержанту Панасюку Олегу Петровичу, який загинув при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Залізнянське Бахмутського району, прикривши собою побратима, і тим самим врятувавши йому життя. Не кожному властива така мужність та відвага.
Він народився 3 квітня 1975 року в селі Павлівка Жашківського району. Навчався в Павлівській школі. По закінченню школи навчався в професійно-технічному училищі на електрика. В армії проходив службу як кінолог. Ким тільки не працював за свої 50 років, такої працьовитої людини слід ще пошукати: був і трактористом, і слесарем, і кочегаром. Крім цього немає в селі двору, в якому б він щось не справив чи допоміг.
З першого дня введення військового стану, 24 лютого 2022 року, долучився до лав Збройних Сил України.
З 17 лютого 2023 року був прикомандирований до військової частини А0409 30 бригади 2 стрілецького батальйону 5 роти 3 взводу . Був спочатку медичним санітаром та пулеметчиком, обороняв незалежність України та наші життя на Бахмутському напрямку. Неодноразово витягував з поля бою своїх 300-х та 200-х побратимів, як би самому не було важко та боляче.
Потім був прикомандирований до механізованої бригади та відбивав наступи на Купʼянському напрямку.
Повернувши на Бахмутський напрямок, дослужився до командира відділення.
Останні 4 місяці, незважаючи на страшенну біль в спині та головні болі від численних контузій, колячи обезболюючі засоби прямо в бліндажі, продовжував обороняти нас на Бахмутському напрямку. Говорячи його словами : « Хто як не я вижене цим мерзот з нашої землі »
З 21 липня на 22 липня 2024 року втримав вдвох з побратимом позицію під час штурму противника
Він загинув 7 серпня 2024 року смертю хоробрих, ціною власного життя, прикривши побратима, чим самим врятував його від неминучої смерті.
Вчинок гідний щонайменше посмертної нагороди, звання Героя України.
Дуже прошу , пане Президенте,розглянути дану петицію щодо присвоєння сержанту Панасюку Олегу Петровичу звання Героя України посмертно!
Нам, сімʼї загиблого воїна, буде надзвичайно приємно знати, що його вчинок, ВЧИНОК ГЕРОЯ, БУДЕ ВИЗНАНИЙ ДЕРЖАВОЮ І НЕ ДАРЕМНИЙ