№22/235364-еп
Прошу присвоїти звання Героя України посмертно Старшому солдату Помагайбіс Олександру Васильовичу 08.09.1992 року народження, який проходив службу з початку повномасштабної війни на нульових точках зіткнення, навідником 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 101 батальйону, військової частини А0372 військової частини А3425 в 61 бригаді та героїчно загинув під час стрілецького бою в н/п Фанасєєвка на Курському напрямку (російської федерації)
Автор (ініціатор): Тимошенко Віталій Васильович
Дата оприлюднення: 10 жовтня 2024
Пане Президенте, прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Старшому Солдату Збройних Сил України Помагайбіс Олександру Васильовичу, з позивним «ГРИФ», 08.09.1992р.н., уродженцю Вінницької області, Піщанського р-н, с. Рудницьке, вул. Центральна 103.
З 25.02.2022 року Олександр поповнив ряди ЗСУ, куди йдуть і йшли сміливі та рішучі люди. Служив у 61 бригаді 101 батальйону.
З перших днів повномасштабного вторгнення, без вагань відгукнувшись на поклик захищати рідну землю. Він був людиною, яка завжди знаходилась на передовій, серед перших, хто заходив на найнебезпечніші позиції. Його бойовий шлях пролягав через запеклі бої в Херсонській області, далі — в Соледарі, де він разом із побратимами боровся проти численних ворогів в лиці російської федерації.
У Орлівці Донецької області, під час виконання бойового завдання, він отримав поранення, але навіть це його не зупинило. Відновившись, він повернувся на фронт, не шукаючи виправдань чи легшого шляху. Його справжній героїзм проявився у Вовчанську на Харківщині, де він був нагороджений "Золотим Хрестом"за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою, високі показники у бойовій підготовці. Це була важлива відзнака, але для нього найголовніше завжди було знаходитись поряд зі своїми побратимами та продовжувати боротьбу за свободу й мир в рідній Україні.
На жаль 09.09.2024 року, виконуючи завдання в Курській області, мій брат загинув. Він пішов із життя, залишивши по собі глибоку рану в наших серцях, але пам'ять про нього живе в його вчинках і відданості. Його бойові товариші завжди поважали його за рішучість, мужність і здатність не відступати перед жодною загрозою. Його любили всі, хто був поруч: рідні, друзі, побратими, бо він був не просто захисником, а людиною великого серця й честі.
Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що ПОМАГАЙБІС ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду -ГЕРОЯ УКРАЇНИ ( посмертно).
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!
З 25.02.2022 року Олександр поповнив ряди ЗСУ, куди йдуть і йшли сміливі та рішучі люди. Служив у 61 бригаді 101 батальйону.
З перших днів повномасштабного вторгнення, без вагань відгукнувшись на поклик захищати рідну землю. Він був людиною, яка завжди знаходилась на передовій, серед перших, хто заходив на найнебезпечніші позиції. Його бойовий шлях пролягав через запеклі бої в Херсонській області, далі — в Соледарі, де він разом із побратимами боровся проти численних ворогів в лиці російської федерації.
У Орлівці Донецької області, під час виконання бойового завдання, він отримав поранення, але навіть це його не зупинило. Відновившись, він повернувся на фронт, не шукаючи виправдань чи легшого шляху. Його справжній героїзм проявився у Вовчанську на Харківщині, де він був нагороджений "Золотим Хрестом"за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою, високі показники у бойовій підготовці. Це була важлива відзнака, але для нього найголовніше завжди було знаходитись поряд зі своїми побратимами та продовжувати боротьбу за свободу й мир в рідній Україні.
На жаль 09.09.2024 року, виконуючи завдання в Курській області, мій брат загинув. Він пішов із життя, залишивши по собі глибоку рану в наших серцях, але пам'ять про нього живе в його вчинках і відданості. Його бойові товариші завжди поважали його за рішучість, мужність і здатність не відступати перед жодною загрозою. Його любили всі, хто був поруч: рідні, друзі, побратими, бо він був не просто захисником, а людиною великого серця й честі.
Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що ПОМАГАЙБІС ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду -ГЕРОЯ УКРАЇНИ ( посмертно).
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Макеєнко Лариса Іванівна
01 січня 2025
2.
Ященко Інна Віталіївна
01 січня 2025
3.
Степанюк Ірина Леонідівна
01 січня 2025
4.
Малацай Катерина Віталіївна
01 січня 2025
5.
Кец Людмила Вікторівна
01 січня 2025
6.
Івашко Дарина Вячеславівна
01 січня 2025
7.
Ковальчук Наталія Володимирівна
01 січня 2025
8.
Франчук Юрій Анатолійович
01 січня 2025
9.
Красуляк Марія Василівна
31 грудня 2024
10.
Цюпко Неллі Володимирівна
31 грудня 2024
11.
Хорошун Олеся Вікторівна
31 грудня 2024
12.
Шеремета Роксолана Андріївна
31 грудня 2024
13.
Космина Наталія Василівна
31 грудня 2024
14.
Дмитрук Олександр Васильович
31 грудня 2024
15.
Ковальська Наталія Володимирівна
31 грудня 2024
16.
Карпенко Людмила Анатоліївна
31 грудня 2024
17.
Завадська Олеся Олегівна
31 грудня 2024
18.
Калишин Наталія Степанівна
31 грудня 2024
19.
Андрухова Наталія Ігорівна
31 грудня 2024
20.
Вишницька Юлія Василівна
31 грудня 2024
21.
Удодик Ярина Михайлівна
31 грудня 2024
22.
Шакович Тетяна Миколаївна
31 грудня 2024
23.
Спічак Анастасія Сергіївна
31 грудня 2024
24.
Марус Наталія Сергіївна
31 грудня 2024
25.
Рекута Тетяна Олексіївна
31 грудня 2024
26.
Ковалик Наталія Михайлівна
31 грудня 2024
27.
Євдоченко Тетяна Іванівна
31 грудня 2024
28.
Криклива Іванна Мирославівна
31 грудня 2024
29.
Соколенко Анна Дмитрівна
31 грудня 2024
30.
Терлецький Андрій Зіновійович
31 грудня 2024