Присвоєння звання Героя України (посмертно) Жаркову Михайлу Валерійовичу 05.12.1994-22.01.2024

Пане Президенте!

Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) захиснику Батьківщини
Заступнику командира 3-ї роти спеціального призначення(на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом 1-го батальйону спеціального призначення 12 бригади "АЗОВ" в/ч 3057
Майору(посмертно) Жаркову Михайлу Валерійовичу 05.12.1994 р.н..
У 2017 році долучився до лав “Азову”.На початку військової кар’єри служив у штабі, але за своїм бажанням перейшов у піхоту.Був на Водяному, Світлодарській дузі, Широкіно.З перших днів повномасштабного вторгнення пліч-о-пліч з побратимами боронив Маріуполь. Брав участь у боях в центрі міста, у Кальміуському та Лівобережному районах. Пізніше продовжував боротьбу з ворогом на території оточеного заводу «Азовсталь». Отримавши наказ припинити оборону та вийти у полон, покинув «Азовсталь» одним з останніх, 20 травня 2022 року. Далі – кілька нестерпних місяців у російському полоні. Повернувся в Україну 21 вересня 2022 року разом з командирами. Після лікування та психологічної реабілітації знов приступив до військової службу. Був на Запорізькому напрямку, потім в Кременній на Луганщині. За стійкість та самовіддану службу мав отримати чергову відзнаку – іменну вогнепальну зброю, але нажаль не встиг.
Був командиром 1-го батальйону 3 роти 3 взвода.Згодом пішов на підвищення-став заступником командира роти.
За час військової служби був відзначений такими нагородами: орден «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудний знак «Срібний хрест», знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (Кривий Ріг). Посмертно удостоєний чергового воїнського звання – майор. Указом Президента України від 17 травня 2024 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Мав 3 вищі освіти. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, отримав дипломи бакалавра та магістра Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. У 2024 році мав закінчити 4-й курс за спеціальністю «Право» в Одеському Державному Університеті Внутрішніх Справ.
Завжди вирізнявся розумом, лідерськими якостями та цілеспрямованістю. Не боявся ставити перед собою високі цілі та йти до мети.
Побратими і друзі згадують Михайла як людину з великої літери, справжнього воїна та командира, що завжди турбувався за своїх хлопців, знав свою справу, був надійним другом та людиною, бійцем, для якого не було неможливих завдань. Справедливий, відважний і добрий, він водночас мав велику силу волі та рішучість. Роботі віддавався на 150%, а весь вільний час присвячував родині. Найкращий син, коханий чоловік та батько двох донечок.
22.01.2024 р. віддав своє життя за територіальну цілісність та незалежність України в селищі Діброва Сєвєродонецького району Луганської області, в Серебрянському лісництві.Михайлу Жаркову назавжди залишиться 29 років.
Світла пам’ять полеглому захиснику.