№22/235670-еп
Шановний пане Президент прошу вас про розгляд петиції про присвоєння почесного звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ (посмертно) моєму чоловіку, головному сержанту командиру відділення протитанкового взводу Лочман Сергію Анатолійовичу (позивний «Джокер») 06.02.1986 р.н. в/ч А 4038 Був нагороджений багатьма грамотами та подяками за вірну службу Україні і українському народові є учасником бойових дій ветеран війни ,нагороджений відзнакою медаль «За оборону Авдіївки» ,«За жертву крові в боях за волю України »
Автор (ініціатор): Лочман Юлія Вікторівна
Дата оприлюднення: 17 жовтня 2024
Шановний пане президент !
Дорогі люди непохитні,вільні та сильні українці хочу звернутися до вас з невблаганним проханням допомогти моєму чоловікові Лочман Сергію Анатолійовичу про присвоєння звання Героя України (посмертно).
Сергій Лочман став на захист Батьківщини у перший рік повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 38-го окремого стрілецького батальйону. Розпочинав із посади водія протитанкового взводу, а дослужився до звання головного сержанта й командира відділення. За переміщенням оборонця можна відстежити найгарячіші точки війни, серед яких Покровськ, Авдіївка, Соледар, Красногорівка, Терни. В одному з таких боїв Сергій отримав важку контузію, втім після відновлення знову повернувся на передову.
За сумлінне виконання військового обов’язку Сергій отримав десятки грамот та подяк від командування батальйону, а також медаль «За оборону Авдіївки» та медаль Міністерства оборони України «За жертву крові».
«Він ніколи не боявся брати на себе відповідальність. На війні це була відповідальність за життя побратимів. Він багато кого вивіз з-під обстрілів, рятуючи життя. А в разі потреби, без вагань підвозив підкріплення на позиції та залишався там зі своїм відділенням. Колеги по зброї знали, що на нього можна покластися, він не підведе » А по життю дотримувався принципу: Неважливо де і ким ти є – завжди потрібно залишатися людиною… Та, на жаль, чергове поранення виявилося несумісним із життям. Це сталося 12 вересня у районі міста Суджа Курської області. Медики робили все можливе, проте виграти цей бій зі смертю їм не вдалося. Серце мого коханого чоловіка зупинилося 15 вересня. Йому навічно залишилося 38 років…
Разом зі мною мій небесний воїн ,виховував двоє дітей: 11-літню донечку та синочка, якому за місяць виповниться лишень 2 рочки.
Для нас він був найкращим найсильнішим і найсправедливішим…
«Наша памʼять про нього ніколи не знатиме забуття», – як для мене дружини ,дітей та матері й всіх рідних.
Вічна і світла пам’ять та слава Герою!
Дорогі люди непохитні,вільні та сильні українці хочу звернутися до вас з невблаганним проханням допомогти моєму чоловікові Лочман Сергію Анатолійовичу про присвоєння звання Героя України (посмертно).
Сергій Лочман став на захист Батьківщини у перший рік повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 38-го окремого стрілецького батальйону. Розпочинав із посади водія протитанкового взводу, а дослужився до звання головного сержанта й командира відділення. За переміщенням оборонця можна відстежити найгарячіші точки війни, серед яких Покровськ, Авдіївка, Соледар, Красногорівка, Терни. В одному з таких боїв Сергій отримав важку контузію, втім після відновлення знову повернувся на передову.
За сумлінне виконання військового обов’язку Сергій отримав десятки грамот та подяк від командування батальйону, а також медаль «За оборону Авдіївки» та медаль Міністерства оборони України «За жертву крові».
«Він ніколи не боявся брати на себе відповідальність. На війні це була відповідальність за життя побратимів. Він багато кого вивіз з-під обстрілів, рятуючи життя. А в разі потреби, без вагань підвозив підкріплення на позиції та залишався там зі своїм відділенням. Колеги по зброї знали, що на нього можна покластися, він не підведе » А по життю дотримувався принципу: Неважливо де і ким ти є – завжди потрібно залишатися людиною… Та, на жаль, чергове поранення виявилося несумісним із життям. Це сталося 12 вересня у районі міста Суджа Курської області. Медики робили все можливе, проте виграти цей бій зі смертю їм не вдалося. Серце мого коханого чоловіка зупинилося 15 вересня. Йому навічно залишилося 38 років…
Разом зі мною мій небесний воїн ,виховував двоє дітей: 11-літню донечку та синочка, якому за місяць виповниться лишень 2 рочки.
Для нас він був найкращим найсильнішим і найсправедливішим…
«Наша памʼять про нього ніколи не знатиме забуття», – як для мене дружини ,дітей та матері й всіх рідних.
Вічна і світла пам’ять та слава Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ковальчук Вікторія Юріївна
16 січня 2025
2.
Боровик Яна Іванівна
16 січня 2025
3.
Пономарьова Тетяна Сергіївна
16 січня 2025
4.
Грабовецька Оксана Ярославівна
16 січня 2025
5.
Котляр Валентина Вікторівна
16 січня 2025
6.
Голоскевич Аліна Анатоліївна
16 січня 2025
7.
Мотрук Іванна Іванівна
16 січня 2025
8.
Дяченко Наталія Василівна
16 січня 2025
9.
Єриш Дар'я Костянтинівна
16 січня 2025
10.
Мадинська Ірина Валеріївна
16 січня 2025
11.
Жук Марія Юліанівна
16 січня 2025
12.
Пополітова Ольга Євгеніївна
16 січня 2025
13.
Вакула Римма Сергіївна
16 січня 2025
14.
Горбунов Денис Олександрович
16 січня 2025
15.
Ковалевська Ольга Орестівна
16 січня 2025
16.
Висоцька Олена Павлівна
16 січня 2025
17.
Гольцов Кирило Ігорович
16 січня 2025
18.
Поворозник Вероніка Василівна
16 січня 2025
19.
Еллафі Дар'я Миколаївна
16 січня 2025
20.
Бойко Марія Василівна
16 січня 2025
21.
Павліченко Владислав Вікторович
16 січня 2025
22.
Затворницька Ольга Володимирівна
16 січня 2025
23.
Стрілець Валерія Сергіївна
16 січня 2025
24.
Гришина Олександра Олегівна
16 січня 2025
25.
Мусій Олег Степанович
16 січня 2025
26.
Крупач Наталія Андріївна
16 січня 2025
27.
Найчук Олена Василівна
16 січня 2025
28.
Цьомах Ніна Володимирівна
15 січня 2025
29.
Нифодюк Інна Сергіївна
15 січня 2025
30.
Кублій Людмила Вікторівна
15 січня 2025