Прошу присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму братові, командиру (молодшому сержанту) Іванову Івану Дмитровичу 19.01.2001 року народження, який загинув на Курському напрямку під час виконання бойового завдання

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України(посмертно) моєму братові військовослужбовцю, Іванову Івану Дмитровичу(позивний Director) 19.01.2001 року народження, командиру(молодшому сержанту) 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (Окремий стрілецький батальйон «КОДАК» в/ч А4052, який мужньо боронив та захищав цілісність нашої країни.
Незважаючи на свій юний вік, добровільно став на захист рідної Батьківщини, звернувшись 26.02.2022 до Центрального ОРТЦК та СП м. Запоріжжя Запорізької області. Був прийнятий добровольцем на військову службу та присягнув на вірність українському народові мужньо виконувати військовий обовʼязок в бою за свободу і незалежність України.
Народився Іван в селі Вершина Куйбишевського району Запорізької області. Закінчив 11 класів Марʼянівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та вступив до Куйбишевського професійного аграрного ліцею, де здобув спеціальність тракторист-машиніст широкого профілю.
Після закінчення ліцею працював різноробочим.
На початку повномасштабного вторгнення самостійно прибув в місто Запоріжжя для виконання військового обов’язку перед Батьківщиною. Звідти для подальшого проходження навчання та здобуття військової підготовки був направлений в місто Дніпро.
Після цього був Харківський, а потім Донецький напрямок, де отримав посаду командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (військове звання молодший сержант). Ідучи на бойове завдання в селі Синьківка Харківської області, отримав поранення разом з побратимами, що стало причиною поступового відходу з поля бою з допомогою дрону, який координував їх на місцевості. Впродовж відходу хлопцям ще й вдалося взяти в полон чотирьох окупантів.
Характеристика Івана від побратимів та його ротного:
«Іван зарекомендував себе як відповідальний військовослужбовець, який завжди сумлінно виконував поставлені перед ним завдання. Мав високу особисту працездатність. При вирішенні завдань додержувався своєї думки, проявляючи виключну ініціативність і результативність по службі.
У колективі зарекомендував себе як стійкий, надійний товариш, користувався повагою в колективі, у відносинах ввічливий та скромний. Морально сильний, завжди відстоював інтереси побратимів і власні інтереси, проявляючи високу наполегливість по службі».
Ще при житті за захист нашої Батьківщини в свої юні 23 роки був нагороджений:
- Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню;
- Медаллю «За Відвагу» (Всеукраїнське обʼєднання «Країна»);
- Нагрудним знаком «Козацький хрест»(Окремий стрілецький батальйон «КОДАК»)
Займаючи посаду командира(молодший сержант), був відправлений для підвищення військової кваліфікації на сержантські курси, які тривали вісім тижнів в Миколаївській області.
Після закінчення навчання за наказом свого керівництва 27 вересня 2024 року був направлений в курську область(росія), де мужньо виконуючи військовий обовʼязок в бою за Україну її свободу і незалежність, 29 вересня 2024 року отримав поранення несумісне з життям.
Іван мав багато планів та мрій. Він воював за свободу і незалежнійсть нашої держави. Його мрією та бажанням була деокупація рідного краю. Він все робив для цього і навіть не пошкодував власного життя. Йому назавжди лишилось 23!
Кожен хто віддав своє життя за нашу країну заплатив найдорожчу ціну! Кожен з них вже ГЕРОЙ УКРАЇНИ.

Від імені батьків, сестри, побратимів та близьких просимо Вас присвоїти звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ (посмертно) Іванову Івану Дмитровичу.

Доземний уклін та шана Герою! Вічна памʼять! Слава Україні!